3 липня 2025 р. виповнюється 100 років від дня народження видатного фізика-теоретика Дмитра Васильовича Волкова (1925-1996), академіка НАН України, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України та медалі імені Вальтера Тіррінга. На вшанування його наукової спадщини у 2007 році Президією НАН України була заснована Премія імені Д.В. Волкова.
Одним із найвизначніших досягнень ученого стало відкриття суперсиметрії (1971–1972), здійснене незалежно у двох наукових центрах – Дмитром Волковим у Харкові та Юрієм Гольфандом у Москві. Вже у 1973 році Д.В. Волков зробив наступний крок – відкрив супергравітацію. Ці роботи заклали підґрунтя для нового концептуального підходу до побудови єдиної теорії взаємодії елементарних частинок. Подальший синтез ідей суперсиметрії з теорією струн привів до формування квантової теорії суперструн – першої моделі, що дозволила поєднати квантову механіку із загальною теорією відносності у 10-вимірному просторі-часі. Відтоді пошук частинок, передбачених суперсиметрією, став одним із провідних напрямів досліджень на найбільших сучасних прискорювачах – Великому адронному колайдері, Теватроні у Фермілебі, а також в астрофізичних обсерваторіях на Землі та в космосі.
Роботи Дмитра Волкова суттєво вплинули на розвиток теоретичної та експериментальної фізики високих енергій. Серед його піонерських результатів – відкриття нової схеми квантування полів, відомої як парастатистика або статистика Гріна-Волкова, встановлення природи зв’язку між полюсами в амплітудах нуклон-нуклонного та нуклон-антинуклонного розсіяння, відомого як «змова полюсів Редже», розробка методу феноменологічних лагранжіанів для опису спонтанного порушення внутрішніх симетрій і його застосування до опису магнонів у магнітних матеріалах як Намбу-Голдстоуновських бозонів. З-поміж інших вагомих результатів – розв’язання проблеми спонтанних вакуумних переходів з виявленням кваркової структури резонансів і «прихованого» виродження реджевських траєкторій у дуальних моделях Венеціано та Нев’є-Шварца; передбачення суперсиметричного узагальнення ефекту Хіггса для нового ферміонного калібрувального поля гравітіно зі спіном 3/2, альтернатівного механізму компактифікації просторів при взаємодії гравітації з калібрувальними полями; об'єднання твісторної програми Пенроуза з суперсиметрією для побудови нових моделей квантової теорії гравітації та розвитку М-теорії суперструн і бран.
Велике значення Дмитро Волков надавав педагогічній роботі в Харківському університеті та підготовці молодих учених. Під його керівництвом було захищено 10 кандидатських і 5 докторських дисертацій. Так сформувалася наукова школа Д.В. Волкова, відома далеко за межами України. Сам учений і його послідовники зробили вагомий внесок у розвиток квантової теорії, зокрема у вивченні темної матерії, темної енергії, фізики чорних дір.
Останні експериментальні дані з космічного телескопа «Джеймс Вебб», а також інформація, отримана з апаратів «Вояджер-1», «Вояджер-2» та обсерваторії «Планк», підштовхують до переосмислення стандартної космологічної моделі. Зокрема, відкриття найдавнішої спіральної галактики ставить нові запитання щодо структури простору-часу та етапів еволюції Всесвіту.
У цьому контексті ідеї Дмитра Волкова знову набувають актуальності. Суперсиметричне розширення групи Пуанкаре, яке передбачає введення антикомутуючих спінорних координат до простору-часу спеціальної теорії відносності, може відігравати важливу роль у вирішенні фундаментальної проблеми структури простору-часу у Всесвіті, що розширюється.
Наукова спадщина академіка Волкова – це приклад глибокої теоретичної думки, що значно випередила свій час і залишається джерелом натхнення для нових поколінь дослідників.
За інформацією ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут»