Цьогоріч у Видавничому домі «Академперіодика» НАН України вийшла друком наукова монографія «Шевченко і світова література» авторства видатного українського літературознавця-компаративіста академіка НАН України Дмитра Наливайка (1929–2023), котрий більш як 35 років працював в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.
Автор цієї праці вперше здійснив компаративне потрактування творчості Тараса Шевченка переважно на матеріалі західноєвропейських літератур. Студія презентує спробу виявити парадигму європейського контексту «Кобзаря», яка вибудовується на проявах типологічних чи інтертекстуальних спільностей та відповідностей поезії Шевченка і визначних європейських поетів епохи романтизму від Бернса й Леопарді до Гейне і Гюго. Головне її завдання – показати Шевченка як явище європейського масштабу й значення, що іманентно вписується у загальний контекст ідейно-громадського життя, духовної культури й літератури континенту і прикметне яскравою національною своєрідністю. Творчість Шевченка, за всієї самобутності, немислима поза зв’язками і відповідностями зі слов’янськими літературами, біблійно-християнською й античною спадщиною, а також із новочасною західноєвропейською культурою та літературою. У ній проявляються етапи, закономірності й провідні тенденції, характерні для загальноєвропейського літературного процесу XIX століття. Характерним і воднораз глибоко самобутнім явищем романтичної художньої свідомості є міфологізм Шевченка, його міф України, який складає імпліцитну семантико-ментальну парадигму «Кобзаря». Для поета доля України її минуле і майбутнє було проблемою проблем, але в її інтерпретації він теж засновувався не на раціональному, «реалістичному» аналізі: вона набуває у нього обрисів міфологеми, що базується на біблійних та етнонаціональних архетипах і радше прозрівається, ніж раціонально пізнається. Провідною визначною функцією в його міфотворчості є функція організації української духовної та культурної ідентичності, зрештою – функція націєтворця.
Шевченкові були властиві активний інтерес до світової культури загалом і літератури зокрема та висока естетична сприйнятливість. Він був широко обізнаний з іноземними літературами, про що, зокрема, переконливо свідчить його «Щоденник», листування й повісті. Шевченко не належить до митців, у творчості яких міжнаціональні культурні й літературні впливи лежать на поверхні, але їм, безперечно, належить велика роль у його творчому становленні й розвитку. Скажімо, чільне місце в його зацікавленості західноєвропейським романтизмом належить британським романтикам Джорджеві Байрону й Вальтерові Скотту. В європейському контексті поезія Шевченка — одне з найповніших і найдовершеніших утілень «народно-фольклорної» течії романтичної літератури. Але в його творчості проявлялися й інші течії та тенденції романтизму. Часом у ній звучать мотиви, близькі до «байронічної поезії» з її похмурою патетикою скорботи й заперечення. В історичних поемах, від «Гайдамаків» до «Сліпого», знаходимо немало елементів, що зближують їх із «вальтерскоттівською течією»; у медитаційних поезіях з’являються перегуки з філософським або універсальним романтизмом. Чимало спільного й співзвучного відповідним явищам європейської романтичної літератури містять викривально-сатиричні твори Шевченка — від поеми «Сон» («У всякого своя доля…») до біблійних переспівів останнього періоду. Творчий шлях Шевченка збігся й із розвитком реалізму в європейських літературах, і це справило безперечний вплив на його письменницький доробок. Із цього погляду Шевченко є доволі характерною постаттю тогочасного європейського літературного процесу. Типологічно він пов’язаний із першим етапом європейської реалістичної літератури. Реалістичні тенденції зростають у творчості Шевченка в період заслання.
Домінантність ліричного первня у структурі Шевченкової поезії не суперечить її жанрово-тематичному багатству й розмаїтості; цим вона теж вписується в контекст європейської поезії його часу, створюваний творчістю Гюго та Гейне, Міцкевича і Словацького, Петефі й інших поетів. За всієї яскравої індивідуальної та національної своєрідності, поезія Шевченка глибинно належить до основного мейнстриму тодішньої європейської літератури й іманентно пов’язана з його семантико-художніми домінантами.
Новина про книгу на сайті видавництва
За інформацією Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
