28 червня 2025 року на 93-му році життя відійшов у вічність знаний в Україні та світі історик науки й техніки, організатор науки, видавець, києвознавець, Президент Українського товариства істориків науки, багаторічний завідувач відділу історії науки і техніки Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України доктор фізико-математичних наук, професор Юрій Олексійович Храмов.
Народився 1933 року у Харкові у родині науковця. Закінчив фізико-математичний факультет Київського педагогічного інституту, викладав фізику в середній школі в Києві.
Із 1960-х років життя Ю.О. Храмова тісно пов’язане з Національною академією наук України. У видавництві «Наукова думка» він пройшов шлях від редактора до директора, перетворивши його на центр академічного книговидання. За його ініціативи побачили світ сотні знакових наукових, культурних та енциклопедичних видань, зокрема багатотомна «Бібліотека української літератури», тритомний російсько-український словник наукової термінології, енциклопедичні довідники, серії наукових біографій. Великий внесок учений зробив у розвиток науково-культурного книговидання: особисто долучився до публікації таких проєктів, як «Пам’ятники історії та культури Української РСР», 50-томне зібрання творів І. Франка, «Природа Української РСР», «Вчені світу», численні видання з історії, мови, культури й мистецтва України.
З 1986 року Ю.О. Храмов очолював відділ історії науки і техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва АН УРСР (нині – відділ історії та соціології науки і техніки Інституту того ж імені НАН України). Під його керівництвом підрозділ став провідним координаційним центром історико-наукових досліджень в Україні. Уже в перші роки роботи вийшли друком ключові колективні праці: «Математичне природознавство в його розвитку» (1987), «Ювілеї науки» (1988–1990), «Нариси історії вітчизняної астрономії…» (1992). Завдяки зусиллям ученого в Україні було створено мережу регіональних центрів з вивчення історії науки і техніки, а також профільну кафедру в Харківському політехнічному інституті.
Пріоритетним напрямом наукових досліджень Юрія Олексійовича Храмова стало вивчення наукових шкіл як самобутнього явища на межі історії науки і наукознавства. У 1988 році він першим в Україні захистив докторську дисертацію зі спеціальності «Історія науки і техніки», присвячену фізичним школам першої половини ХХ століття та їхньому внеску у становлення сучасної фізики. Учений розробив модель формування наукових шкіл, вивчив їх структуру, ознаки, ключові постаті, а також показав можливість застосування цієї моделі в інших науках. Він детально дослідив генезис українських фізичних шкіл, реконструював портрети їхніх засновників як науковців, педагогів і особистостей.
Ці розвідки лягли в основу низки його монографій, зокрема «Наукові школи в фізиці» (1977), «Історія формування й розвитку фізичних шкіл на Україні» (1991), «Історія фізики» (2006), «Фізика. Історія фундаментальних ідей, теорій та відкриттів» (2012), «Історична фізика» (2021), а також колективної праці «Історія ракетно-космічної науки і техніки України» (2021). У своїх дослідженнях він не лише запропонував нову періодизацію розвитку фізики, а й увів до наукового обігу численні нові й маловідомі факти, зокрема з історії української науки.
Значний внесок Ю.О. Храмов зробив у розвиток історичної біографістики. Він повернув із забуття багато імен українських учених, зокрема репресованих. Автор понад 6 тисяч енциклопедичних статей, укладач і редактор біографічного словника «Кияни» (2004), він також опублікував праці «Фізики», «Кияни», «Природознавство в Україні на початку ХХ ст.», «Національна академія наук України. Персональний склад» тощо
Вчений активно розвивав концепцію національної історії науки як частини культури й державотворення. У співавторстві підготував знакові видання – «Рання історія Академії наук України» (1993), «Історія НАН України. 1918-1998 у суспільно-політичному контексті» (2000), а також монографію «Українська державність в 1917-1919 рр.» (1995) і працю про репресії в УФТІ (1998). Розділи, написані під його керівництвом, увійшли до п’ятитомної «Історії української культури».
Вагоме місце у його доробку посідають києвознавчі праці – «Нарис історії Києва», «Визначні пам’ятки Києва», «Кияни». Як організатор науки він очолював Українське товариство істориків науки, керував редакційними колегіями низки фахових видань, був членом Комісії України в справах ЮНЕСКО, головою спецради із захисту дисертацій, засновником і редактором наукових періодичних видань.
Ю.О. Храмов – автор понад 400 наукових праць, серед яких 16 колективних і 7 індивідуальних монографій, 5 довідників, 3 науково-популярні книжки. Він підготував 6 докторів і 14 кандидатів наук, був нагороджений орденом «Знак Пошани» (1981). Його наукова спадщина – вагомий внесок у розвиток української історії, культури та науки.
Юрія Олексійовича Храмова вирізняли висока працездатність і цілеспрямованість, глибоке почуття обов’язку, енергія й оптимізм, доброзичливість і водночас вимогливість – передусім до себе. Йому були притаманні простота у спілкуванні, тепле людське ставлення до колег і тонке почуття гумору. Світла пам’ять про Юрія Олексійовича назавжди залишиться в наших серцях.