9 вересня 2026 року в Києво-Могилянській бізнес-школі відбулася церемонія нагородження лауреатів Премії імені Василя Стуса 2026 року. Ними стали перекладач і письменник Андрій Содомора та історикиня, письменниця і публіцистка, провідна наукова співробітниця відділу історії України другої половини ХХ століття Інституту історії України НАН України докторка історичних наук, професорка Олена Стяжкіна. Організатори премії – Український ПЕН, Києво-Могилянська бізнес-школа та видавництво «Дух і Літера».
Премія імені Василя Стуса присуджується щороку авторам (літераторам, митцям, режисерам, музикантам, культурним менеджерам) – незалежно від місця проживання, прижиттєво – за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.
«Геній Василя Стуса поставив височезну, до неба, планку. Дістатися її не випадало більшості його сучасникам. Але вона випала нашим [сучасникам]. Випала та випадає кожного дня. На фронті, у полоні, на окупованих територіях. Ця премія для мене – не нагорода. Вона почесний і важливий борг, який я намагатимусь віддавати все своє життя. За все, що відділяє нас від пітьми, від подій і наслідків війни», – підкреслила Олена Стяжкіна під час церемонії.
«Василь Стус не думав про те, що колись він стане великим адвокатом окупованих людей. Тепер так сталось. Василь Стус, який зростав на Донеччині, і його дорогий друг Іван Світличний, який зростав на Луганщині, демонструють нам, що навіть на тій території, яка була окупована більшовиками, колонізована Кремлем, виснажена Москвою, може народитися геній української літератури, канон світової літератури. І це означає, що, можливо, просто зараз там, на окупованих територіях, росте український геній, канон української літератури. У якого є друзі, яким він може читати вірші. У якого є вчителі. У якого десь зберігаються книжки, як зберігалися тексти Розстріляного Відродження. Можливо, так само там зберігаються книжки українських авторів – Тараса Прохаська, Оксани Забужко, Володимира Єрмоленка, – і зараз вони читають їх. Можливо, зараз їм 10, може, 14 [років]. Стус є їхнім адвокатом. Його життя, його чин, його становлення. Не тільки на Донеччині й Луганщині, а й на окупованому Півдні живуть українці. Ми точно це знаємо. І ми їх любимо», – сказала лауреатка у коментарі телеканалу «Еспресо».
Довідково
Премія імені Василя Стуса – одна з найдавніших українських премій у царині культури. 1989 року її заснувала Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. Від 2016 року Український ПЕН, Києво-Могилянська бізнес-школа та видавництво «Дух і Літера» продовжили цю ініціативу. Цьогоріч нагороду вручили 37-й раз поспіль. Від часу заснування її отримало понад 70 митців і мисткинь.
Олена Стяжкіна – українська письменниця, публіцистка, науковиця-історикиня, докторка історичних наук, професорка, провідна наукова співробітниця відділу історії України другої половини ХХ століття Інституту історії України НАН України. Засновниця громадського руху «Деокупація. Повернення. Освіта». Лауреатка премії “Women in Arts Award” (2026) у категорії «Жінки у літературі» за внесок та стійкість у часи опору. Кавалерка Ордену «За інтелектуальну відвагу». Авторка понад 90 наукових публікацій та художніх книг.
Відеозапис церемонії нагородження
Новина про подію на сайті Українського PEN
За інформацією Українського PEN і телеканалу «Еспресо»
Фото: Кирило Русанівський