8 січня 2026 року до Інституту математики НАН України з робочим візитом завітали перший віцепрезидент НАН України, голова Секції фізико-технічних і математичних наук академік НАН України Вячеслав Богданов, академік-секретар Відділення математики НАН України академік НАН України Олександр Тимоха (котрий є також директором згаданого Інституту) і вчений секретар Секції доктор технічних наук Сергій Беспалов. Під час візиту гостей супроводжували заступник директора з наукової роботи Інституту математики НАН України доктор фізико-математичних наук Віталій Василик і вчений секретар Інституту кандидат фізико-математичних наук Ігор Соколенко.
У вступному слові директор Інституту математики НАН України академік НАН України Олександр Тимоха відзначив, що установа має багату історію, яка номінально бере початок 1934 року, але, фактично, Інститут було започатковано 1920-го. Тому офіційно йому 91 рік, але, по суті, 106. Установа сьогодні продовжує виконувати свою місію як провідний національний центр фундаментальних математичних досліджень.
Під час зустрічі увагу було приділено історичній будівлі Інституту, яка стала справжньою «колискою» для багатьох установ Академії. Перші згадки про споруду датуються 1848 роком, вона належала різним відомим родинам, зокрема довгий час – родині меценатів Терещенків. Тут у різні роки, спочатку як лабораторії, зароджувались інститути фізики, напівпровідників, металофізики, ядерних досліджень, теоретичної фізики, ентомології та фітопатології, гірничої справи і багато інших. У різні часи в цій будівлі працювали видатні вчені, чиї імена стали легендами: академіки НАН України Олександр Давидов, Вадим Лашкарьов, Олександр Лейпунський, Олександр Гольдман; майбутні директори інститутів, зокрема академіки НАН України Олег Німець, Митрофан Пасічник, Марат Шпак. Це яскраво демонструє, наскільки тісно переплетені різні галузі науки, і позиціонує Інститут не лише як центр математики, а як історичну колиску, з якої виросла значна частина сучасної української науки. Спадщина цих великих учених досі живе у стінах Інституту, створюючи особливу атмосферу. Існує ідея увічнити пам’ять про них, перетворивши їхні кабінети на меморіальні простори, що надихали б нові покоління. Було озвучено ініціативу про маркування спеціальними табличками кабінетів, де працювали світові корифеї: академіки НАН України Михайло Лаврентьєв, Микола Боголюбов, Юрій Митропольський, Олександр Шарковський та інші. У такий спосіб Інститут хоче зберегти історичну пам’ять про видатних учених, чиї результати стали фундаментом сучасної математики.
У різні роки Інститут очолювали академіки НАН України Дмитро Граве (1934–1939), Михайло Лаврентьєв (1939–1941, 1944–1948), Георгій Пфейффер (1941–1944), Олександр Ішлінський (1948–1955), Борис Гнєденко (1955–1958), Юрій Митропольський (1958–1988) і Анатолій Самойленко (1988–2020). Обов’язки директора виконували доктор фізико-математичних наук Олександра Антонюк (2020–2021) і академік НАН України Олександр Бойчук (2021). Від грудня 2021 року установу очолює академік НАН України Олександр Тимоха.
Основними напрямами наукової діяльності Інституту від 2012 року визначено:
- теорію диференціальних рівнянь, динамічних систем та нелінійних коливань;
- математичну фізику, методи функціонального та нелінійного аналізу;
- теорію ймовірностей та математичну статистику;
- теорію функцій дійсної та комплексної змінної;
- алгебраїчні й топологічні структури;
- обчислювальну математику, аналітичну механіку та динаміку механічних систем.
Академік НАН України Олександр Тимоха розповів також про нинішній кадровий потенціал, структуру наукових досягнень, публікаційну активність учених Інституту, його освітню місію та сучасні виклики. В останні три роки кадровий склад Інституту лишається відносно стабільним, що свідчить про здатність установи зберігати науковий потенціал навіть у нинішніх складних умовах.
Ключовою позитивною тенденцією є стабільне зростання кількості статей у журналах першого квартилю (Q1), що стимулюється внутрішньою політикою преміювання за статті у високорейтингових журналах.
Сьогодні міжнародне визнання Інституту підтверджують такі ключові маркери.
1. Лідерство у національних рейтингах. Інститут третій рік поспіль посідає перше місце в Україні за версією “Center for World University Ranking”, що свідчить про високу репутацію та значний науковий внесок його випускників аспірантури/докторантури і співробітників у світову математику. Протягом десятиліть саме в Інституті математики НАН України захищали свої дисертації, проходили наукове становлення та будували кар’єру найвидатніші українські й закордонні математики. Рейтинг враховує їхні досягнення й репутацію на міжнародній арені як спадщину установи, що їх виховала. Довгостроковий вплив Інституту значно більший за будь-які формальні показники. Його справжня сила вимірюється не лише працями штатних співробітників, а й поколіннями провідних учених, які взяли звідси старт у світову науку, для яких він став фундаментальним кар’єрним трампліном.
2. Видавнича діяльність. Інститут є видавцем п’яти наукових журналів. Флагманське видання – «Український математичний журнал» – користується високим міжнародним авторитетом: три чверті статей надходять від закордонних авторів.
3. Експертна роль. 47 науковців Інституту є членами редакційних колегій провідних міжнародних математичних видань, що підкреслює їхню високу кваліфікацію та інтегрованість у світову наукову спільноту.
Окрему увагу академік НАН України Олександр Тимоха приділив характеристиці провідних наукових шкіл, які є інтелектуальним ядром і основою інтелектуального капіталу Інституту. Вони забезпечують спадкоємність унікальних дослідницьких традицій, започаткованих видатними вченими, та слугують платформою для генерації нових знань і підготовки майбутніх поколінь науковців.
Завідувач відділу математичної фізики доктор фізико-математичних наук Вячеслав Бойко поінформував про діяльність двох наукових шкіл:
- теорії диференціальних рівнянь, нелінійних коливань та динамічних систем (її засновники та ключові постаті – Дмитро Граве, Микола Крилов, Михайло Кравчук, Микола Боголюбов, Юрій Митропольський, Юрій Соколов, Анатолій Самойленко, Олександр Шарковський, Олександр Бойчук і Валерій Самойленко);
- математичної фізики (засновники та ключові постаті – Микола Боголюбов, Юрій Митропольський, Остап Парасюк, Дмитро Петрина, Вільгельм Фущич, Юрій Самойленко, Анатолій Нікітін та Олена Ванєєва).
До речі, представники цих наукових шкіл нещодавно здобули гранти Національного фонду досліджень України, а раніше – престижний міжнародний грант від Математичного інституту Товариства імені Макса Планка та премії L'Oréal-ЮНЕСКО для жінок у науці, що свідчить про високий рівень і актуальність досліджень.
Завідувач відділу функціонального аналізу доктор фізико-математичних наук, професор Василь Островський представив школу функціонального аналізу (її засновниками та ключовими постатями стали Стефан Банах, Марко Крейн, Юрій Березанський, Ігор Скрипник, Мирослав Горбачук, Юрій Самойленко, Анатолій Кочубей та Володимир Михайлець). Основні напрями досліджень школи: спектральна теорія операторів, нескінченновимірний аналіз, алгебраїчні методи. Останнім часом активно розвиваються нові напрями, зокрема математичні методи у квантовій інформації та квантовій біології. В Інституті математики НАН України школу представляють два відділи. Науковці школи (а серед них і старший науковий співробітник відділу функціонального аналізу кандидат фізико-математичних наук Данило Якименко) виграли престижний грант у галузі квантової біології. Поворот школи у бік квантової інформації та біології демонструє її успішну адаптацію до нових високопріоритетних дослідницьких напрямів, позиціонуючи її як ключового гравця у міждисциплінарній науці.
Головний науковий співробітник відділу теорії випадкових процесів член-кореспондент НАН України Микола Портенко представив школу теорії ймовірностей та математичної статистики. Її засновники та ключові постаті – Дмитро Граве, Михайло Кравчук, Борис Гнєденко, Анатолій Скороход, Володимир Королюк, Микола Портенко й Андрій Дороговцев. Основні напрями досліджень: теорія випадкових процесів, стохастичні диференціальні рівняння, числення Маллявена. Представники школи отримали три міжнародні премії, зокрема нещодавно – премію імені Кійосі Іто. Школа проводить міжнародний онлайн-семінар «Числення Маллявена та його застосування», що об’єднує науковців з України, Німеччини, Великої Британії та інших країн.
Завідувач відділу теорії функцій доктор фізико-математичних наук, професор Анатолій Романюк і завідувач відділу комплексного аналізу і теорії потенціалу доктор фізико-математичних наук, професор Сергій Плакса представили школу теорії функцій. Її засновники та ключові постаті – Михайло Лаврентьєв, Євген Ремез, Микола Корнєйчук, Владислав Дзядик, Олександр Степанець, Юрій Трохимчук і Промарз Тамразов. Основні напрями досліджень: теорія наближення функцій, квазіконформні відображення, екстремальні задачі на функціональних класах. Школа, представлена в Інституті двома відділами, пережила складний період зміни поколінь, підготувавши плеяду молодих докторів наук. Ефективна спадкоємність наукових кадрів у цій школі є цінною інституційною моделлю для забезпечення довгострокової стійкості інших ключових напрямів досліджень.
Завідувач відділу алгебри і топології академік НАН України Сергій Максименко та головний науковий співробітник цього відділу член-кореспондент НАН України Юрій Дрозд представили школу алгебри, геометрії й топології. Її засновники та ключові постаті – Дмитро Граве, Михайло Кравчук, Віктор Глушков, Олексій Погорєлов, Сергій Черніков, Володимир Шарко, Юрій Дрозд і Сергій Максименко. Основні напрями досліджень: теорія зображень, теорія груп, алгебраїчна та диференціальна топологія, обчислення критичних точок гладких функцій на многовидах. У 1970-х роках школа стала однією з провідних у світі. Сьогодні її вихованці є професорами найкращих університетів Німеччини, Великої Британії та Бразилії, підтримуючи високий авторитет школи.
Завідувач відділу обчислювальної математики доктор фізико-математичних наук Віталій Василик представив школу обчислювальної математики. Її засновники та ключові постаті – Павло Фільчаков, Володимир Королюк, Катерина Ющенко, Євген Ремез, Микола Корнєйчук, Віктор Глушков і Володимир Макаров. Основні напрями досліджень: теорія різницевих схем, чисельні методи для спектральних і обернених задач, розв’язування некоректних задач і математичні основи машинного навчання. Школа активно розвиває міжнародну співпрацю, беручи участь у спільних проєктах з університетами Німеччини та Канади, що підкреслює її інтегрованість у світові дослідження й актуальність роботи у галузі машинного навчання.
Академік НАН України Олександр Тимоха представив школу математичних проблем механіки. Її засновники та ключові постаті – Дмитро Граве, Ілля Штаєрман, Юрій Соколов, Михайло Лаврентьєв, Йосип Штокало, Олександр Ішлінський, Гурій Савін, Павло Фільчаков, Володимир Кошляков, Іван Луковський, Олександр Тимоха й Олексій Мазко. Основні напрями досліджень: математичне моделювання динамічних процесів, теорія нелінійних коливань, динаміка твердого тіла і систем тіл, взаємодія твердих тіл із рідиною (гідромеханіка), математичні проблеми теорії пружності, наближені й аналітичні методи. Школа активно розвиває міжнародну співпрацю та розробляє математичні моделі нелінійної динаміки складних систем і взаємодії тіл із рідиною, фокусуючись на перспективних завданнях космічної техніки, енергетики та створенні високоточних аналітичних методів для інженерії майбутнього.
Як поінформував далі директор Інституту, фінансування установи диверсифіковане, але обмежене. Всі бюджетні кошти спрямовано на виплату заробітної плати. Але навіть за таких умов ці кошти покривають лише 0,89 фонду оплати праці. Фактична повна зайнятість, оплата комунальних та операційних витрат покривається коштом від грантів і конкурсних наукових проєктів, зокрема закордонних. Така модель створює фінансовий тиск на науковців і гальмує стратегічний розвиток Інституту. Вона суперечить світовій практиці, коли базове фінансування обов’язково має покривати фонд заробітної плати основних штатних наукових співробітників та комунальні послуги та оперативні витрати, тоді як гранти спрямовуються на розвиток – кадровий, інфраструктурний тощо.
Ключовими джерелами надходжень до спецфонду на рівні Інституту в останні роки є:
- гранти Національного фонду досліджень України (в останньому конкурсі «Передова наука в Україні 2026-2028» науковці Інституту виграли гранти на два нові проєкти);
- цільові програми НАН України (Інститут активно бере участь у проєктах за бюджетною програмою «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень» (КПКВК 6541230), кошти є суттєвим донором для досягнення 100% ведення оплати);
- міжнародні проєкти (Інститут є переможцем європейських програм, зокрема програми «Горизонт 2020»);
- гранти фонду “Simons Foundation”.
У 2022–2023 роках значну роль зіграла благодійна та спонсорська допомога, завдяки якій було відновлено понад 100 вікон і рам, розбитих унаслідок ракетних ударів по центру Києва. Допомагають Інституту також ІТ-компанії. Вони безоплатно передавали у користування десятки вживаних, але справних ноутбуків, офісні меблі тощо.
Ключовим завданням Інституту для збереження й розвитку унікальних наукових шкіл є системна підготовка нового покоління вчених, здатних продовжувати традиції та відповідати на виклики сучасної науки. Підготовка висококваліфікованих науковців є стратегічним пріоритетом Інституту, що реалізується через глибоку інтеграцію наукових досліджень і освітнього процесу.
Напрацьовано ефективну модель «полювання за головами»: спільна з Київським академічним університетом магістерська програма є унікальною і функціонує як ефективна модель залучення найкращих студентів із провідних університетів України. Статистика підтверджує успішність моделі: за 5 років випущено 31 магістра, 19 з яких вступили до аспірантури, зокрема 12 – безпосередньо до Інституту математики НАН України. Такий підхід істотно допомагає забезпечувати неперервність наукових шкіл. Він дає змогу на ранньому етапі інтегрувати молоде покоління у дослідницьке середовище, виховуючи не просто фахівців, а майбутніх лідерів. Ба більше, ця стратегія має загальнонаціональне значення, адже в Україні відчувається гострий кадровий голод у сфері викладання математики. Готуючи нове покоління, Інститут підтримує не лише себе, а й усю екосистему української науки та інженерії.
Кількість аспірантів в установі зростає – зараз їх 30. Діють чотири спеціалізовані вчені ради для захисту докторських дисертацій, які охоплюють майже всі математичні спеціальності. Це робить Інститут унікальним центром атестації наукових кадрів вищої кваліфікації в країні.
Загальноукраїнські онлайн-курси Інституту активно популяризують фундаментальну науку. Відкривши онлайн-доступ до своїх магістерських і аспірантських курсів для студентів з усієї України, Інститут розширює доступ до знань. Ця ініціатива дає змогу молоді з регіонів долучатися до лекцій провідних фахівців із вузькоспеціалізованих напрямів (наприклад, комплексного аналізу чи диференціальної геометрії), яких часто немає у програмах регіональних закладів вищої освіти.
Крім досягнень, академік НАН України Олександр Тимоха розповів про системні виклики і труднощі, що нині стримують потенціал установи, про його діяльність в умовах воєнного часу і про проблеми, що потребують розв’язання для забезпечення визначених в Інституті довгострокових стратегічних цілей діяльності установи як європейського центру математичних досліджень і освіти.
Попри значні наукові досягнення, діяльність Інституту ускладнюють хронічні інфраструктурні, фінансові та регуляторні проблеми, що потребують невідкладного розв’язання на рівні державних органів.
Протягом останніх 20 років Інститут не отримував державного фінансування на оновлення наукового обладнання. Таке тривале недофінансування фізичної та цифрової інфраструктури є критичним операційним ризиком, що безпосередньо стримує продуктивність досліджень і загрожує безпеці та цілісності історичного національного активу.
Як уже зазначалося, 100% бюджетних коштів Інститут сьогодні спрямовує на виплату заробітної плати, тоді як усі операційні витрати (на кшталт комунальних платежів, ремонтів, матеріалів та інших видатків на розвиток) покриваються виключно коштом спецфонду, який здебільшого є продуктом міжнародної наукової діяльності. Фактично, те, що Інститут «заробляє» для розвитку, «згорає» у горнилі оперативних втрат.
Діяльність Інституту стикається з низкою перешкод – неможливістю відкриття рахунків у комерційних банках, законодавчою забороною на виїзд за кордон для науковців-чоловіків (зокрема один із проєктів програми ЄС “ERASMUS+”, який передбачає обмін аспірантами з Університетом імені Фрідриха Шиллера в Єні (Німеччина), від 2023 року так і не почав реалізовуватися), забороною на виведення валюти для сплати членських внесків до міжнародних союзів. Ці бар’єри підривають інтеграцію Інституту в Європейський дослідницький простір, перешкоджають участі у міжнародних проєктах, шкодять міжнародній репутації та почасти ізолюють наукову спільноту.
Подолання наявних викликів і повноцінна реалізація наукового потенціалу Інституту потребують не лише внутрішніх зусиль, а й системних рішень і стратегічних ініціатив. Керівництво Інституту визначило такі пріоритетні напрями розвитку установи.
1. Розпочато підготовку до створення на базі Інституту Центру передових математичних досліджень та освіти. Ця ініціатива спрямована на концентрацію інтелектуальних ресурсів, розвиток міждисциплінарних проєктів і зміцнення освітнього складника.
2. Основна фінансова мета – переведення всіх комунальних витрат на бюджетне фінансування, що вивільнить кошти спецфонду для цільового інвестування у науковий розвиток, модернізацію інфраструктури та підтримку молодих учених.
3. Стратегічним пріоритетом є зміцнення й розширення унікальних освітніх програм. Інститут планує створити стійкі механізми фінансової підтримки магістрантів і аспірантів, щоб дати їм змогу повністю зосередитися на науковій роботі.
4. Після завершення воєнного стану Інститут збирається відновити практику проведення в Україні великих міжнародних конференцій і математичних конгресів. Це не лише інтегруватиме українських учених у світовий контекст, а й зміцнить науковий престиж нашої держави на міжнародній арені.
5. Спільно з Президією НАН України Інститут готовий боротися за розв’язання регуляторних проблем, зокрема за дозвіл на здійснення валютних операцій, виїзд науковців за кордон тощо. Усунення цих бар’єрів є необхідною умовою для повноцінної інтеграції української математичної науки в Європейський дослідницький простір.
У підсумку академік НАН України Олександр Тимоха наголосив, що сьогодні Інститут математики НАН України – це значно більше, ніж просто сукупність кабінетів і наукових відділів. Це живий організм із багатою історією, стійкими людьми та творчим підходом до розв’язання проблем. Його стіни пам’ятають зародження української фізики, його рейтинги відображають успіх десятків поколінь учених, а його фінансові стратегії демонструють дивовижну здатність до адаптації. Саме сьогодні сила Інституту полягає не лише в елегантності доведених теорем, а й у вмінні виховувати таланти, долати бюрократичні пастки і далі рухатись уперед попри все. Фундаментальна наука в математиці – це передусім люди, і в Інституті кожному талановитому досліднику – чи то з України, чи з-за кордону – знайдеться місце.
До обговорення проблем і перспектив діяльності Інституту математики НАН України долучилися також голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, провідний науковий співробітник відділу нелінійного аналізу доктор фізико-математичних наук Олександра Антонюк і провідний науковий співробітник відділу математичної фізики член-кореспондент НАН України Олена Ванєєва.
На завершення візиту перший віцепрезидент НАН України академік НАН України Вячеслав Богданов підкреслив, що Інститут математики НАН України є стратегічним активом держави, високо оцінив нинішню діяльність наукових шкіл установи, зокрема високу якість їхніх досліджень, незважаючи на складні умови воєнного часу. Окремо відзначивши, що в Інституті працює чимало талановитої молоді, збереження й розвиток потенціалу якої є вагомим досягненням дирекції установи.
Було домовлено про підтримку ініціативи щодо створення Центру передових математичних досліджень та освіти, а також про сприяння у розв’язанні порушених проблемних питань.
За інформацією Відділення математики НАН України й Інституту математики НАН України
Фото: пресслужба НАН України
