На шпальтах «Громада. Груп» вийшла стаття наукової журналістки Олени Зеленіної «Харків в «Акордах Артеміди». Країна, яка перестає дивитися в небо, рано чи пізно втрачає і свою землю».
Мабуть, кожному відомо, що вперше з 1972 року до Місяця вирушив пілотований корабель. Ракета-носій Space Launch System (SLS) із кораблем «Оріон» успішно стартувала з мису Канаверал у Флориді, відкриваючи нову еру програми НАСА «Артеміда». Однак, не всі знають, що у цій програмі беруть участь і українські підприємства.
Ще у 2020 році Україна стала дев’ятою країною-підписанткою «Artemis Accords», що стало не просто декларацією про дружбу, а вхідним квитком у глобальний космічний ринок. І навіть попри велику війну, наша держава залишається у грі.
«Коли ви чуєте про модулі станції Gateway або посадковий апарат Blue Ghost компанії Firefly Aerospace, знайте – там є частка інтелектуальної праці українців. Наші інженери розробляють системи приземлення та двигуни в умовах міжнародної кооперації», – йдеться у статті.
Також зазначається, що попри постійні обстріли, основна конструкція першого ступеня ракети-носія і частина наземного обладнання розроблена Конструкторським бюро «Південне» та виготовлена Південним машинобудівним заводом (Дніпро) в кооперації з українськими підприємствами «Київприлад» (Київ), «Хартрон-Аркос» (Харків), «Хартрон-Юком» (Запоріжжя), «Чезара Телеметрія», «Рапід» (Чернігів) на замовлення корпорації Northrop Grumman (США). Підготовку PH Antares, її випробування та пуск проведено за участі фахівців ДП «КБ «Південне», ДП «ВО ПМЗ» та ТОВ «Хартрон-Аркос».
Цікавим є і той факт, що на ДП «КБ «Південне» фахівці підприємства в режимі реального часу здійснювали технічну підтримку пуску і в повному обсязі забезпечили виконання всіх операцій у своєму секторі відповідальності. А науковці Харкова продовжують дослідження поведінки металів та надпровідників у космосі. Це критичні знання для побудови майбутніх місячних баз.
«Дійсно, Україна сьогодні не може дозволити собі власну космічну програму, але ми не маємо права випасти з глобальної команди. Навіть якщо наш внесок сьогодні — це «невидимі» алгоритми та складні плати з обстріляного Харкова, вони мають летіти до Місяця. Країна, яка перестає дивитися в небо, рано чи пізно втрачає і свою землю», – резюмує Олена Зеленіна.