Наприкінці 2025 року в Інституті сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України в онлайн-форматі відбувся круглий стіл «Східна Європа за часів Ахмеда ібн Фадлана: до 130-річчя від дня народження А. П. Ковалівського».
Андрій Петрович Ковалівський (1895–1969) – видатний український сходознавець, доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки Української РСР. Він став відомим у науковому світі, насамперед, завдяки дослідженню твору («Записки») середньовічного арабо-мусульманського автора Ахмеда ібн Фадлана про подорож посольства халіфа ал-Муктадіра із Багдада до Волзької Булгарії (921–922 рр.) – унікальної писемної пам’ятки, яка стала незамінним джерелом відомостей про народи Східної Європи у добу раннього Середньовіччя. Найкращі роки життя А. П. Ковалівського пов’язані з Україною, зокрема з Харковом, де він плідно працював у Харківському державному університеті (нині Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна).
Засідання відкрила доповідь завідувача кафедри нової та новітньої історії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна доктора історичних наук, іноземного члена Болгарської академії наук, професора Михайла Станчева «Професор Харківського державного університету А. П. Ковалівський: основні етапи життя (1895–1969)». М. Г. Станчев зупинився на віхах життєвого шляху А. П. Ковалівського, навівши при цьому маловідомі факти з життя його батьків і членів родини.У своєму виступі М. Г. Станчев відзначив, що Андрій Ковалівський запам’ятався як людина, до кінця віддана науці.
Активну участь в обговоренні доповіді Михайла Станчева взяв відомий український індолог, професор кафедри нової та новітньої історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна доктор історичних наук Олександр Чувпило, який особисто був знайомий з Андрієм Петровичем з 1967 р. У своєму виступі Олександр Олександрович поділився власними враженнями від спілкування з А. П. Ковалівським. Доповідач також зазначив, що попри значну кількість праць, присвячених Андрію Петровичу та його науковому доробку, у вивченні життя і творчості А. П. Ковалівського залишається чимало білих плям.
Засідання круглого столу продовжив старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України кандидат історичних наук Василь Балушок із доповіддю «А. П. Ковалівський і культурний, ментальний, фізичний спадок степових народів в Україні». Доповідач, насамперед, підкреслив, що в українській культурі й ментальності завжди був присутній Схід. Етноси східного походження не тільки проходили повз українські землі, а й залишалися тут, утворюючи окремі етнічні групи (гагаузи, севрюки тощо). Ціла низка елементів у традиційній культурі українців сприймаються як питомо українські, хоча своїм походженням вони пов’язані зі Сходом.
З доповіддю «Печеніги Північного Причорномор’я за даними письмових джерел» від Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України виступив відомий український історик доктор історичних наук Олександр Головко. Доповідач відзначив ґрунтовність підходу А. П. Ковалевського до вивчення арабських середньовічних джерел, особливо до підготовки перекладу такої значущої і складної писемної пам’ятки, як «Записка» Ахмеда ібн Фадлана про подорож посольства багдадського халіфа до Волзької Булгарії. Вчений також узяв участь в обговоренні виступів інших учасників наукової зустрічі, поділився спогадами про час свого навчання і роботи на історичному факультеті Харківського університету.
Після перерви засідання круглого столу продовжив відомий український археолог доцент Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди кандидат історичних наук Володимир Колода з доповіддю «Відносини населення Хозарського каганату і східних слов’ян в контактній зоні Сіверського Дінця (основні висновки археологічних досліджень кінця ХХ – початку ХХІ ст.)». У своїй доповіді дослідник наголосив, що «Повість минулих літ» неодноразово відзначала контакти хозар із племінними союзами слов’ян – із полянами, сіверянами, в’ятичами тощо. Традиційно ці взаємини намагалися розглядати в негативному руслі, наголошуючи на агресивності кочового світу, представленого хозарами. Як зазначив дослідник, спостерігався значний вплив кочового світу на слов’янські поселення, що проявилося в господарському, соціальному та культурному аспектах. Однак, був і зворотний процес – впливи йшли від слов’ян на носіїв салтівської культури, але в менших масштабах.
Завідувач відділу археології Харківського історичного музею ім. М. Сумцова кандидат історичних наук Віктор Аксьонов виступив із доповіддю «Нові дані про аланське населення Верхнього Салтова хозарського історико-культурного періоду». Дослідник зазначив, що у Вехньому Салтові було виявлено два антропологічні типи, що може свідчити про певну строкатість у походженні населення. Дані аналізу ДНК свідчать про генетичний зв’язок населення Верхнього Салтова як із Північним Кавказом, так і з Центральною Азією, але у Верхньому Салтові чисельно переважав перший тип населення.
Завершив засідання круглого столу виступ модератора доктора історичних наук, професора Олега Бубенка, який представляв одночасно установи двох академій – Національної академії наук України і Болгарської академії наук. У своїй доповіді «Внесок А. П. Ковалівського у дослідження походження населення Волзької Булгарії» Олег Борисович зазначив, що аналіз письмових джерел, започаткований А. П. Ковалівським, у поєднанні з науковими дискусіями, дає підстави вважати, що лише одне з чотирьох зафіксованих племен Волзької Булгарії мало власне булгарське, тобто прототюркське походження. Тому особливу увагу було приділено походженню трьох інших племінних груп: барсула, есегел та сувар. Барсула (баранджар) розглядаються як нащадки барсілів, які у ранньому Середньовіччі мешкали на Східному та Центральному Передкавказзі; їхнє походження доцільно пов’язувати з народами хозарського кола. Есегел ідентифікується як етнічна група середньоволзького походження, імовірно нащадки фінно-угорських племен, що увійшли до складу булгарського союзу. Суваз (сувар), як справедливо вважав А. П. Ковалівський, за низкою джерел, були спадкоємцями савірів, відомих на Східному Кавказі та в Передкавказзі у VI–VII ст., і на ранніх етапах історії Волзької Булгарії проживали на лівому березі Волги. У підсумку було підкреслено, що ідеї А. П. Ковалівського про поліетнічний характер політичного об’єднання Волзька Булгарія продовжують підтримуватись сучасними істориками, археологами, лінгвістами та етнологами.
У дискусіях взяли участь О. Б. Головко, В. Г. Балушок, В. В. Колода, В. С. Аксьонов та О. Б. Бубенок. Науковці висловили одностайне задоволення з приводу того, що круглий стіл, присвячений пам’яті А.П. Ковалівського, вдалося провести попри складні виклики воєнного часу. Було зазначено, що всі доповіді учасників заслуговують на увагу і мають бути оприлюднені для ширшого загалу. О.Б. Бубенок звернув увагу на те, що теперішній круглий стіл – третій за ліком науковий захід, проведений Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України на честь А.П. Ковалівського. Так, у 1995 року Інститут був співорганізатором конференції у Харкові, присвяченої сторіччю А.П. Ковалівського. У 2015 року Інститут сходознавства виступив організатором ХІХ Сходознавчих читань А. Кримського, приурочених до 120-річчя від дня народження Андрія Петровича. Цій же події було присвячено окремі числа періодичних видань Інституту: четвертий номер журналу «Східний світ» за 2015 рік та 13-й том щорічника «Хозарський альманах».
На засіданнях круглого столу також були присутні дослідники: Л. О. Чувпило, Ц. Й. Степанов, М. М. Волощук, О. В. Файда, Ю. І. Петрова, В. В. Приймаченко.
Повний запис круглого столу можна переглянути на YouTube-каналі Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
Більш докладна інформація - на сайті Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України.
За інформацією Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України