«Моя історія в науці почалася з подиву. Мене завжди дивувало, що світ можна не лише описувати словами, а й «пояснювати» структурами, закономірностями, моделями. Математика стала мовою, якою я навчилася ставити питання до реальності. Математика – чесна. Вона не обіцяє легких відповідей, але гарантує сенс, якщо ти готовий думати. А ще це ідеальний інструмент, щоб поєднати красу, точність і свободу мислення», – стверджує Катерина Терлецька, докторка фізико-математичних наук, завідувачка лабораторії математичних наук Національного центру «Мала академія наук України», старша наукова співробітниця Iнституту проблем математичних машин і систем НАН України.
Вона займається математикою сама й опікується навчанням учителів, щоб змінити культуру викладання математики в Україні. Вона вважає, що успіх – це коли хочеться не лише озиратися на цікаве минуле, а й зростати далі. Боятися, стикатися з труднощами та сумнівами, долати їх і зростати. Поєднувати наукову кар’єру з особистим життям у воєнних реаліях – і все одно зростати. Зростати і надихати інших.
Ось іще кілька важливих меседжів від пані Катерини:
- «Найбільше я пишаюся тими моментами, коли наукові передбачення перестають бути формулами на папері й знаходять підтвердження в реальному житті. Коли абстрактна модель раптом починає «працювати» – описує явище, допомагає зрозуміти процес, впливає на рішення. У такі миті наука перестає бути теорією і стає дією».
- «Жінкам важливо бути видимими в науковому просторі, щоб присутність жінки в науці сприймалася як норма, а не як виняток. Видимість створює ефект дзеркала: інші жінки й дівчата бачать, що наука це простір, у якому їм є місце, де можна бути собою, мислити, сумніватися, відкривати й досягати. Рольові моделі мають вирішальне значення, вони не нав’язують шлях, але дають дозвіл на вибір. Саме через живі приклади поступово руйнуються стереотипи про те, що математика чи наука «не для жінок», і формується культура, у якій талант, цікавість і праця важливіші за гендер».
- «Сьогодні пріоритетність і видимість жінок у науці реально працюють: жінка-дослідниця перестає бути винятком і стає нормою. А коли норма змінюється, зникає потреба щось доводити – залишається просто робити свою справу добре. <…> Найкраща відповідь – стабільні результати й спокійна впевненість».
Інші розмови з українськими математикинями доступні на сайті проєкту «Її наукова історія», що його реалізує Інститут математики НАН України до Міжнародного дня жінок і дівчат у науці.
Запрошуємо знайомитися з розповідями наших неймовірних колег!