Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України доктор історичних наук Олена Стяжкіна в есеї, опублікованому в рамках ініціативи «25 стратегічних питань для України» – спецпроєкту Інституту фронтиру та Ukrainer, розмірковує про те, чому прийняття дійсності війни не означає примирення з жахіттями, як рутина може стати ключем до стійкості та чи є шанси повернути той світ, який був.
Деякі цитати з есею вченої-історика:
«Твердий ґрунт полягає в тому, що ми вже нормалізували війну. Отже, наше завдання в тому, щоби, спокійно усвідомивши це, масштабувати практичні навички до стратегії».
«Нормалізація — це не прийняття війни як добра, а включення її в стратегічне мислення та управлінські моделі. Війна стає чинником, який враховують у плануванні, як кліматичні ризики, ринок праці чи демографію».
«Якщо вміти фіксувати збитки й перемоги, то рутинізацію варто зарахувати до останніх. Нею ми перетворюємо загрози та небезпеку на повторювані й передбачувані практики».
«Рутинізація війни — це робота над усвідомленням того, що цінності безпеки є важливішими за цінності споживання».
«На тлі панічно-войовничої кремлівської риторики щодо Європи Україна вже не виглядає проблемою, а стає рішенням, головним чином завдяки досвіду, навичкам, знанням і технологіям».