11 років тому біолог, фотограф, волонтер і громадський діяч Сергій Глотов, який працював у Луганському природному заповіднику НАН України, через загрозу життю мусив покинути свою установу і рідний Луганськ, уже захоплений проросійськими і російськими силами. Коли українська армія звільнила частину окупованих територій Луганщини, науковцеві за допомогою небайдужих людей вдалось евакуювати свою колекцію комах. Починати все з нуля і далеко від дому було непросто. На деякий час Сергій Глотов змінив професію, але зрештою повернувся у науку: захистив кандидатську дисертацію з ентомології, два роки поспіль зимував на Українській антарктичній станції «Академік Вернадський». Сьогодні він – науковий співробітник відділу музейного документування біоресурсів Державного природознавчого музею НАН України у Львові. Продовжує дослідження, популяризує науку і вкрай важливою частиною роботи українських біологів вважає оцінювання колосальної шкоди, якої російська збройна агресія заподіяла українському довкіллю. Спогадами про минуле і планами на майбутнє науковець поділився в інтерв’ю спеціальному проєктові «Герої Спротиву» – спільній ініціативі інтернет-видання «Українська правда», громадської організації «Робимо» та Центру національного спротиву.
«Ми були трохи на периферії, і це відчувалось. Але Луганськ жив своїм життям, життям України, – пригадує Сергій Глотов. – Луганці щодня виходили на проукраїнські мітинги, на інші заходи на підтримку європейського вибору і європейського майбутнього України. У нас не було сумнівів, хто ми. <…> Для мене війна почалася в березні 2014 року. Ми всі розуміли, що росіяни і проросійськи налаштовані приходять і знищують усе українське. <…> Коли [після оголошення АТО] до Луганська почали перекидати [українських] військових, ми переорієнтувалися на допомогу їм. <…> Потрібен був якийсь час, щоб зорієнтуватись, які у нас ресурси, які люди можуть допомагати. Ми робили це [волонтерили] відкрито, не анонімно. Тому що ми жили в своїй країні і допомагали власній армії». Та коли у сепаратистських каналах почали поширювати інформацію про науковця із закликом «Знайти і зачистити», він вирішив, що час виїжджати. На щастя, заховані у підвалах Станиці Луганської колекція жуків, яку Сергій Глотов збирав від 2004 року, а також довірені йому колекції кількох інших дослідників уціліли. Тепер увесь цей доробок зберігається у Львові. «Для кількох поколінь науковців буде робота з вивчення природи Луганщини за цими зборами. Ми щоразу знаходимо в них щось нове», – говорить учений.
За словами Сергія Глотова, результати попередніх багаторічних досліджень допоможуть оцінити збитки для нашого довкілля від російської агресії: «Багато територій природно-заповідного фонду України опинилися під окупацією. Зокрема, повністю окуповано Луганський природний заповідник [НАН України]. Там зараз припинені моніторингові дослідження, спостереження за природою, які тривали від 1920 року, тобто майже сторічні. А це ж були найбільш вцілілі степи у всій Євразії. Так само окупований і [Біосферний] заповідник «Асканія-Нова» [імені Ф.Е. Фальц-Фейна] – найстаріший заповідник в Україні. Це і тварини, й інфраструктура. У заплаві річки Сіверський Дінець було дуже багато природних територій: заповідників, заказників із сосновими лісами. Вони згоріли. Постраждали найбільш цінні ділянки – такі, як Національний [природний] парк «Святі гори» із крейдовою сосною: сосни росли там на оголеннях крейди, формуючи унікальні екосистеми. У світі таких територій лишились одиниці. Оцінити ці втрати можна буде тільки у майбутньому. Але науковці Національної академії наук уже і над цим працюють. Намагаємось з’ясувати фактичну шкоду довкіллю, завдану агресією Росії, тому що такі величезні території, як Схід і Південь України, опинилися в зоні бойових дій уперше в історії людства після Другої світової війни. Наслідки руйнування цих природних ділянок відчуватимемо і ми, і наші діти. Зараз ми, науковці, виконуємо роботу, в якій ми є професіоналами. Але все має бути комплексно, у взаємодії з юристами і чиновниками. Та й кожна людина може долучитися».