Лист членам президії РАН
Попереднє звернення до російських учених я писав російською, наївно сподіваючись, що так мене легше зрозуміють. Але помилився, бо певною відповіддю на нього є
Обращение членов президиума РАН к ученым России и всех стран мира. Воно засвідчило, що і на знайомій еліті російської наукової спільноти мові ви не тільки не зрозуміли, що відбувається на теренах України, а й тлумачите події в руслі путінської «історичної» риторики, а отже, в абсолютно антиукраїнському стилі з безглуздими висновками.
Навіть не знаю, як його кваліфікувати. Фактично, члени президії (!) РАН позиціонують себе як вірні путінські посіпаки, не знайомі ані з історією стосунків українців з росіянами, ані з теперішньою ситуацією.
Таке нерозуміння дозволяє мені нижче використовувати рідну мову, оскільки на будь-яке розуміння моїх слів членами президії РАН не варто й чекати. Легше йти за твердженнями, висловленими у Зверненні.
Многолетнее противостояние в Украине, сопровождавшееся гибелью и лишениями мирных людей, переросло в острый военный конфликт. Мы считаем крайне важным путем переговорного процесса достигнуть прекращения боевых действий и скорейшего мирного урегулирования. Испытываем серьезные опасения за жизнь и здоровье людей, в том числе наших коллег-ученых, находящихся в зоне боевых действий на территории Донбасса и Украины.
Це твердження, напевно, має викликати сльози. Про яке багаторічне протистояння йдеться? До років незалежності, чи після? Або до 2014 року чи пізніше? Ця невизначеність примушує почати здалеку.
Ще молодим я неодноразово відвідував Донецьк, бо там знаходився один з найбільших інститутів фізичного профілю АН УРСР – Донецький фізтех. Один з корифеїв радянської фізики магнітних явищ і співробітник ДонФТІ В.Г.Бар’яхтар був опонентом моєї кандидатської дисертації, а потім я сам виступав як опонент своїх колег з цього інституту, співпрацював з ним, мав спільні публікації. Тоді не те що протистояння, а й натяків на нього не було і не могло бути. Те саме продовжувалося і після набуття Україною незалежності, на кожних виборах в академію з ДонФТІ завжди хтось обирався, а інститут мав гарну репутацію і відомість, як в Союзі, так і за кордоном.
Останні 15 років як людина, що відповідає за українські дослідження в галузі фізики, я щороку й частіше бував у Донецьку, бо крім ДонФТІ, до Відділення фізики і астрономії входили Центр «Реактивелектрон», а також Інститут фізики гірничих процесів. Отже, в Донецьку я особисто знав досить багато людей і відповідально засвідчую, жодних суперечностей, маю на увазі соціально-політичні, ніколи не було. Правда, обрання Януковича президентом, справді, викликало обурення дуже багатьох людей, включно з донецьким регіоном, але не походження звідти Януковича було тому причиною, а недостойні для керівника країни кримінальні факти його біографії та його повна неграмотність (проФФесор, Анна АхмЕтова тощо). Тим не менш, народ змирився, хоча велика частина суспільства не сприймала Харківські угоди, прийняті на угоду Росії, деякі манери його керування з побиттям міністрів, матерщинність, неприховане збагачення і водждизм, який, як виявилось несподіваним і для мене, наш народ теж сприймає. Далі були відмова від підписання Європейської асоціації і розгром студентів. Такі «дрібнички», як вважають в Росії, Україна не перенесла і повстала, бо було незрозуміло, чому політика президента є антинародною.
Природно, в Донбасі у Януковича були прибічники, які вважаючи, що президент все робить правильно, почали організовуватися для супротиву. Без сумніву, українська влада швидко навела б порядок, але під гаслами «руських б’ють» Росія вирішила втрутитися, і різні загони, начебто, добровольців (Гіркін й інші) почали військові дії з українською армією. А потім Росія взагалі ввела війська, про які мені неодноразово розповідали мої донецькі колеги і присутність яких, як, до речі, і в Криму, де відбувся «референдум», Росія не визнавала.
Так про яке багаторічне протистояння йдеться? Воно лише в спотворених путінською і його оточення пропагандою головах певної частини населення Росії. І мені дуже прикро, навіть соромно, що воно проникло в мізки вчених, тим більше їхніх керівників з президії, які повторюють маячню свого патрона. Ще більше дивують слова, що так зване протистояння переросло у конфлікт! Кого з ким? Навіть не згадується. Спецоперація, яку оголосив сам божевільний Путін, ввівши регулярні війська в Україну, а віддана йому наукова інтелігенція (насправді, «інтелігенція») підтримала і цей його злочинний крок.
І не може не викликати обурення слова про території Донбасу і України. Щось у членів президії погано з географією – вони в ній двієшники, оскільки не знають, що Донбас це Україна, як і Крим, які вона віроломно окупувала.
Впевнений, були б живі справжні російські інтелігенти А.Д. Сахаров, Д.С.Лихачов, П.Л.Капиця, М.М.Семенов, вони б прийняли сторону України, оскільки не бачити підлої поведінки Росії та її очільників неможливо.
Мы выступаем за незамедлительное решение гуманитарных вопросов, связанных, в первую очередь, с обеспечением безопасности и нормальных условий жизни мирного населения. Обращаемся с просьбой ко всем сторонам конфликта обеспечить безопасность научных, образовательных, медицинских и культурных учреждений, памятников исторического наследия. Важно предотвратить разрушение центров атомной энергетики, химической промышленности, а также других объектов критической инфраструктуры.
Знову сміятися чи плакати? Вони виступають. Та хто вас чує? Зверніться до кремлівського маніяка, але боїтесь, бо знаєте, на що він спроможний. Та й як можна звертатися до українців з цією білібердою – не вони зруйнували школи, харківські наукові інститути, лікарні, масу житла, не захоплювали атомні станції і не брали у заручники мирне населення, не вони обстрілюють зелені коридори.
Читати подібні «мудрі» заяви, начебто (так повинно бути), грамотних людей надзвичайно сумно, бо розумієш, що вони вимушені це робити: скажеш щось не так – в розхід. А якщо твердження є наслідком їхніх переконань, то ще сумніше – який же рівень освіти в Росії в цілому, якщо його найбільш, за означенням, освічена спільнота верзе імперську маячню?
Мы призываем наших коллег из всех стран мира, национальные академии наук, международные и национальные научные объединения, а также других наших партнеров по научно-образовательному пространству воздержаться от позиций и действий, продиктованных не интересами науки, а политической ситуацией и остротой обстановки. Считаем недопустимым любые попытки политического давления на научных работников, преподавателей, аспирантов и студентов и дискриминации по признакам национальности или гражданства. Дивний заклик від людей, що обома руками голосують за агресію і вбивства, вважаючи їх щодо України справедливими. При цьому припускається, що ми тут знаходимось під тиском. Так, під тиском, але тисне ваша «непереможна» армія, накази якій поливати нас градами дає психічно хвора людина, україноненависник і людожер. Це розуміє весь світ. А Росія на чолі, в тому числі, з РАН за відомим висловом вважає, що «не в ногу шагает рота, а в ногу – один прапорщик». І це говорять вчені, головна місія яких сумніватися і аналізувати. Втім, навіщо, якщо все вирішується в Кремлі...
Призываем мировое научное сообщество продолжать и развивать сотрудничество, укреплять международные научные и образовательные связи, предотвращать любые попытки ограничения доступа к международной научной инфраструктуре, публикационным возможностям, а также открытым базам данных.
Світове наукове товариство, і ви це добре знаєте, тому і пишете таке, зробило свій однозначнийвибір – повністю припинити будь-які наукові контакти з людьми, які погрузли у нещадній, людиновбивчій війні. Причому вбивцею є цілий народ, який ви і представляєте. Треба не тільки обмежити ваш доступ до всього наукового, а й повністю його виключити, навіть заборонити. Тільки так ви зможете, хоча сумніваюся, що витворила ваша «миролюбна» країна і її «братерський» до нас народ. Якщо вам не соромно за себе і ваше населення, то й бог вам не простить ваші антилюдські злодіяння, які ви коїте під прикриттям казок для дурнів про розп’ятих дітей і вбивства на Донбасі. Якщо хто-небудь з вас був в Донецьку до 24 лютого поточного року, був би вдячний, якби був представлений хоча б один зруйнований українською ракетою чи бомбою будинок. Якби таке було, знімок обійшов би усі світові ЗМІ. Зате ми пам’ятаємо знімки Грозного, Алепо, будинків в Москві, де ви наводили – свій! – порядок, порядок Руського міра..
Считаем необходимым активизировать научную дипломатию и развивать движение ученых за мир, международную безопасность, разрешение конфликтов, снижение военной напряженности и предотвращение угрозы ядерной войны.
Дякую за таке добре побажання, хоча є питання: як ви будете здійснювати дипломатичну місію, будучи нерукопожатими нормальними людьми, які вас зневажають і бояться, як чорт ладана.
Закінчуючи, скажу: зупиниться у своєму прагненні підкорити Україну – це нерозв’язувана для вас задача, хоча горя ви вже принесли досхочу. Краще займіться розв’язуваною – наведенням ладу в Росії. І замислитися: від кого наразі йде світова небезпека? Незаангажований мозок відповість – від Росії. Проте, поки вами керуватиме людина, що відірвана від цивілізованого світу, а нею – манія переслідування, сподіватись, що ви прийдете до тями у видимій перспективі, немає жодних підстав. А от це справді страшно і не дає ґрунту для появи навіть паростків оптимізму. Тому нам треба розраховувати на наступні російські покоління, може, вони виявляться більш людяними і добросусідськими.
Академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України В.М. Локтєв