|
Проблема «війна та культура» існує стільки, скільки існує людство. Воно завжди або воювало, або готувалося до військових дій, або відновлювало після них своє господарство. Війна, як міцно вписаний у культуру феномен, ніколи не покидала свідомість людини. Сам її факт був перманентною властивістю світогляду. Думки інтелектуалів щодо ролі війни в житті суспільства розходяться в діаметрально протилежних напрямках. Її сприймають і як «зло, котре знищує найбільш цінне в суспільстві – людей», і як основне джерело духовного багатства людини, натхненницю живопису, літератури, музики, причину зародження в людини високих моральних якостей – співчуття, милосердя, відваги, суспільного обов’язку. Війні також надавалася провідна роль у розвитку науки й техніки тощо. Людська взаємодія у площині «війна – культура» виявляється передовсім у налагодженні ефективної діяльності під час бойових дій (військові тактика і стратегія, організація роботи в тилу та ін.), а також після їхнього завершення, коли суспільство повинно за відносно короткий період відновити втрачене, створити нові культурно-соціальні цінності, заповнити прогалини, спричинені війною.
Культура активно розробляє військову тематику. Військова спрямованість є для неї можливістю прославляння героїв, виховання підростаючого покоління на кращих зразках героїзму, формування в соціумі патріотичних настроїв. Усе це здійснюється через культуру і завдяки їй. У часи війни релігія вчить людей зміцнювати дух, терпіти страждання, жити далі, не нарікаючи на долю, а головне ‒ приймати те, що трапилося. Важливо з’ясувати не тільки те, що приносить війна суспільству загалом, але і як вона трансформується у відчуттях конкретної людини. Позитивні впливи на культуру соціуму, державу часто вступають у конфлікт з інтересами особистого, яке в культурі визнається другорядним.
Ще один фундаментальний аспект феномена «війна і культура» – роль культурного чинника у процесі відбудови мирного життя. Жодні силові, економічні та політично-соціальні заходи не будуть достатніми для вирішення цього завдання, якщо не докласти зусиль для відновлення культурної сфери. Бо лише художня творчість та інші форми культурної діяльності володіють здатністю загоювати травми війни. Відбувається це через творення світу уявного майбутнього життя, перекидання містка над реаліями війни, з її жорстокістю, до реалій мирного існування, з його спокоєм і затишком, відсутністю загроз. Твори мистецтва (живопису, літератури, музики і т. д.) мають величезне значення для всебічного осмислення проблем війни і миру.
Війна кидає релігії кілька викликів, серед яких найскладнішим є вимога діяльної любові до ближніх. Беручи до рук зброю, вірянин робить це, щоб захистити себе і свій народ (родину, спільноту) від зовнішньої агресії. Водночас, згідно з принципами більшості релігій, віруюча людина зобов’язана стежити, аби в її розум і почуття не проникли ненависть і зло. Релігійні засади вимагають встановити межу дозволеної відплати під час війни.
Мета конференції – розглянути війну як виклик для суспільства, дослідити її вплив на розвиток таких сфер соціального життя, як культура та релігія. Предмет дослідження – функціонування й еволюція релігійних і культурних дискурсів у воєнних умовах на території країн Центрально-Східної Європи.
Основні завдання й тематичні напрямки конференції:
– простежити взаємовпливи між культурно-релігійними дискурсами і соціальними конфліктами;
– порівняти функціонування культури й релігії в умовах війни та миру;
– вивчити форми вияву релігійності, релігійної ментальності у воєнних умовах;
– окреслити роль культури та релігій у формуванні чи утвердженні національної ідентичності, почуття патріотизму, їхньої актуалізації в час війни;
– дослідити способи зображення війни, формування «воєнних дискурсів» у художній культурі, літературі, образотворчому й музичному мистецтві, кіномистецтві Центрально-Східної Європи;
– проаналізувати культурні виміри щоденного життя, його трансформації у воєнних обставинах.
Тези доповідей, не більше 300 слів (включаючи назву, дослідницькі питання, короткий опис джерел і методів), а також контактні дані, ім’я та місце праці надсилати за адресою: i.orlevych@gmail.com.
Форма рефератів: електронний файл (doc, docx, rtf, pdf), макс. 300 слів українською або англійською мовами.
Робочі мови конференції: українська, англійська, польська, російська.
Докладніша інформація – за посиланням:
http://www.inst-ukr.lviv.ua/uk/news/news/?newsid=896
За інформацією Інституту українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України