В Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України вийшла друком колективна монографія «Україна у боротьбі: війна та перетворення суспільства», яку науковці цієї академічної установи підготували за підсумками виконання науково-дослідної роботи «Соціокультурні трансформації під впливом війни» (керівник – віцепрезидент Національної академії наук України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у 2014–2026 роках академік НАН України Олег Рафальський). Праця містить аналіз соціокультурних трансформацій в Україні в умовах сучасної російсько-української війни. Автори розглянули сутнісні прояви світоглядних і екзистенційних зрушень, що відбулися на рівні індивідуальної та групової свідомості щодо уявлень громадян України про цілі свого життя й ціннісні пріоритети. Запропонували концепти «русско-російської» загрози національним цінностям України, захисту національної ідентичності в умовах когнітивної війни. Визначили трансформації ідеологічних уподобань громадян України, специфіку засвоєння ними «європейських» цінностей та етнополітичні аспекти соціокультурних змін. Окреслили соціокультурний вимір громадянства і схарактеризовані переоцінки громадянами України подій і постатей минулого під впливом російської воєнної агресії.
Сучасна російсько-українська війна постала наймасштабнішим збройним протистоянням від часів Другої світової війни і зумовила масштабні соціокультурні трансформації в Україні. Соціокультурні трансформації під час війни – це складний, багатовекторний процес, який передбачає зміни суспільства та культури, що відбуваються під впливом збройного конфлікту, і такі зміни зазвичай різняться для агресора та його жертви. Соціокультурні трансформації в умовах війни зазвичай включають деструкції, втрати, травми і, водночас, згуртування громадян, розвиток стійкості, оновлення ідентичності. Такі трансформації у багатьох випадках мають довгострокові наслідки для післявоєнної відбудови та відновлення. Війна зумовлює переоцінку життєвих пріоритетів зі зміщенням акценту на виживання, безпеку, патріотизм та солідарність нації.
У пропонованому дослідженні автори перевірили низки гіпотез, а саме: про існування відмінностей соціокультурних трансформацій в Україні під впливом російсько-української війни впродовж локального та повномасштабного її періодів; вихід України з-під впливу російського соціально-культурного середовища в умовах повномасштабного воєнного вторгнення РФ; доцільність розрізнення «русскої» та «російської» загроз національним цінностям; можливість національної ідентичності бути вагомою зброєю у когнітивній війні; розрив із залишками імперської ідентичності та підвищення національної самосвідомості українців; глибше і повніше ототожнення громадян із цінностями свободи, гідності, солідарності, справедливості; поглиблення процесу деколонізації із переглядом історичних наративів.
Зокрема, дослідження підтвердило гіпотезу про існування відмінностей у характері соціокультурних трансформацій в Україні під впливом російсько-української війни впродовж локального (2014–2021 роки) та повномасштабного (від 2022 року й досі) її періодів. Упродовж локального періоду російсько-української війни більшість українських громадян не сприймала її як екзистенційне для України протистояння. Проте повномасштабне воєнне вторгнення РФ яскраво продемонструвало, що Росія прагне знищити Українську державу.
На відміну від локального періоду війни, на початку повномасштабного воєнного вторгнення РФ був сформувався потужний запит на вихід України з-під впливу російського соціокультурного середовища. Крім того, сучасна російсько-українська війна змусила українців інакше поглянути на власну історію. Відбулося переосмислення й переоцінка ролі окремих історичних постатей і подій, було переглянуто деякі усталені міфи та символи. Деконструюється міф про те, що українці та «русскіє» – «один народ». Це сталося через комплекс історичних, культурних, політичних і соціальних чинників, які спростували ідею їхньої єдності та сприяли усвідомленню того факту, що міф про «один народ» був інструментом імперської політики Росії для придушення української ідентичності.
Як констатують автори, війна змінила життєві пріоритети більшості українців. Повно-масштабне воєнне вторгнення РФ зумовило небачене раніше гуртування громадян, їхнє глибше і повніше ототожнення із цінностями свободи, гідності, солідарності, справедливості за зростання соціального оптимізму. 2022 року це зумовило піднесення добровольчого та волонтерського рухів, зміцнення горизонтальних зв’язків у суспільстві. Сформувалася консенсусна модель ідентичності, яка спиралася на громадянську солідарність і відповідальність. Поряд із підвищенням національної самосвідомості українців, в умовах повномасштабної війни відбувся розрив із залишками імперської ідентичності. Абсолютна більшість громадян усвідомила, що у разі поразки у війні з РФ не буде ні України, ні українців. Сильна українська ідентичність постала своєрідною «зброєю», яка підвищує здатність країни протистояти зовнішній агресії, є вагомим засобом забезпечення її суб’єктності на міжнародній арені та гарантування подальшого існування. Суттєво зріс рівень підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції. Водночас зберігся попит на сильного лідера країни, здатного забезпечити виважене керівництво у складних воєнних умовах. Проте в Україні стала помітною неспроможність держави задовольнити запит суспільства на інституційне забезпечення засадничих цінностей.
В умовах війни зросла кількість громадян різних етнічних та інших ідентичностей, які усвідомлюють належність до української нації як інклюзивної (плюралістичної) громадянської спільноти. Громадяни України дедалі менше зважають на етнічне походження, гуртуюючись навколо ідеї збереження держави та розуміння, що війна не залишає українцям іншого вибору як стати європейською країною не лише на словах, а й в інституційних практиках.
У воєнні роки зміцнилися колективна розсудливість, передбачливість і відповідальне ставлення до ризиків задля захисту суспільства. Це сприяло формуванню запиту на орієнтовану на прагматизм консервативну ідеологію і може стати засобом забезпечення довгострокової стабільності й довіри через індивідуальну відповідальність і виважені рішення.
Авторський колектив:
- науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України кандидат історичних наук Олексій Ляшенко;
- головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки цього Інституту доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз;
- завідувач цього відділу доктор політичних наук Максим Розумний;
- провідний науковий співробітник відділу політичної культури та ідеології Інституту кандидат політичних наук Микола Рябчук;
- завідувач відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України доктор політичних наук, професор Віктор Котигоренко;
- головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал.
Бібліографічний опис
Україна у боротьбі: війна та перетворення суспільства: Монографія / за ред. Ю. О. Ніколайця. Київ: ІПіЕнД НАН України, 2025. 248 с.
За інформацією Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
