В Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України вийшла друком колективна монографія фахівців цієї академічної наукової установи «Україна у боротьбі: війна та перетворення держави». Праця присвячена комплексному аналізу трансформацій системи державної влади України в умовах російсько-української війни як ключового чинника глибоких інституційних змін. У центрі дослідження – суперечливі процеси концентрації та дисперсії владних повноважень, а також механізми збереження демократичних процедур у період дії правового режиму воєнного стану. Автори розкрили особливості функціонування системи державного управління в кризових умовах, трансформацію компетентностей бюрократії, зміни у сфері правосуддя та антикорупційної політики. Значну увагу приділено взаємодії військових адміністрацій і органів місцевого самоврядування, а також інструментам легітимації публічної влади в умовах війни. Видання адресоване науковцям, викладачам, державним службовцям, управлінцям, а також усім, хто цікавиться проблемами державного управління, політичних інституцій і демократичних трансформацій у ситуації воєнних викликів.
Яку підкреслює у передмові до монографії керівник наукового проєкту, за підсумками якого було підготовлено цю працю, віцепрезидент Національної академії наук України академік НАН України Олег Рафальський, повномасштабна російсько-українська війна стала для української держави не лише екзистенційним викликом, а й каталізатором глибоких суспільно-політичних трансформацій, які за масштабами та структурними наслідками є безпрецедентними за всі роки Незалежності. Інститути, що формувалися в умовах відносної внутрішньої фрагментації та перманентних політичних криз, опинилися перед необхідністю діяти в режимі воєнної доцільності, коли норми, процедури, традиційні механізми контролю й балансування влади проходили випробування на реальну спроможність забезпечувати життєстійкість держави. Війна оголила слабкі місця та водночас виявила приховані ресурси державності, які в мирний час не були очевидними: оперативну адаптивність окремих інституцій, потенціал суспільної мобілізації («єднання навколо прапора»), здатність до швидкого ухвалення рішень, ліквідації наслідків руйнувань цивільної інфраструктури росіянами, питання, повʼязані з демографічним зрушенням, тощо.
До проблематики характеру та якості політичної системи і політичних процесів в Україні автори цієї монографії зверталися й раніше, однак війна як самостійний і всеосяжний чинник змін не була в центрі уваги – здебільшого йшлося про проблеми повоєнного відновлення. Однак робити будь-які прогнози на повоєнне відновлення неможливо, не знаючи змін під впливом війни. Тож цього разу науковці звернули особливу увагу на суспільно-політичні трансформації, зміну конфігурації влади, логіки функціонування держави та політичних інститутів, трансформацію політичних процесів в умовах затяжної війни, що дедалі виразніше формує нову реальність українського політичного розвитку.
Україна увійшла у війну як держава з багаторівневою асиметрією розвитку інституцій, фрагментованим політичним полем і дефіцитом довіри до ключових органів влади. За численними авторитетними індексами та індикаторами (WGI, V-Dem, Індекс верховенства права), система державного управління України перебувала у стані хронічного дефіциту інституціоналізації влади, коли правові норми існували, але реальні практики часто не відповідали формальним правилам. Війна радикально змінила контекст, у якому ці диспропорції проявилися. Імперативи виживання держави створили ситуацію, коли політична система мусила одночасно концентрувати владу для забезпечення оперативного ухвалення рішень і зберігати достатній рівень демократичної відкритості, аби не допустити ерозії легітимності, яка у воєнний час є критичним ресурсом. Власне ці процеси спонукали авторів проаналізувати глибше і в тривалому часовому проміжку суспільно-політичні трансформації в Україні під впливом війни і кількарічної дії правого режиму воєнного стану.
Монографія охоплює шість тематичних блоків, кожен з яких висвітлює окремий вимір воєнних трансформацій. Перший розділ – теоретичний і присвячений огляду основних сучасних теорій, в яких обґрунтовується війна як чинник суспільно-політичних трансформацій. Другий розділ присвячено динаміці концентрації та дисперсії влади, зокрема співвідношенню між централізованими рішеннями і демократичними механізмами контролю. У третьому розділі розглядається проблема компетентності державної бюрократії – один із найменш досліджених, але критично важливих аспектів успішності воєнного управління. У четвертому розділі проаналізовано систему правосуддя й антикорупційної політики, які під час війни зазнають і тиску, і суспільного запиту на очищення. У пʼятому – трансформацію вертикалі державного управління й особливості взаємодії військових адміністрацій з місцевими громадами. Останній, шостий розділ присвячено аналізу інструментів легітимації влади у воєнний час, включно з роллю публічних комунікацій, медіа, символічного виміру політики та довіри як структурного ресурсу.
Загальна логіка цієї роботи полягає не в тому, щоб зафіксувати окремі управлінські рішення чи політичні епізоди, а в тому, щоб показати внутрішню архітектоніку трансформацій, які війна запустила в Українській державі. Війна є тим критичним моментом, коли інститути або доростають до рівня державницької відповідальності, або остаточно демонструють свою неспроможність. Від того, який баланс між ефективністю, процедурністю та демократичними нормами буде сформовано у цей період, залежатиме характер держави після припинення дії правового режиму воєнного стану – чи залишиться вона відкритою, підзвітною та модерною, чи дрейфуватиме у бік надмірної централізації та управлінського патерналізму.
Ця монографія має на меті не лише описати воєнні трансформації, а й поставити ширше питання: чи здатна українська політична система перетворити надзвичайні обставини на імпульс для глибокої трансформації? Чи зможе вона зберегти демократичний потенціал, водночас підвищивши ефективність державного апарату? Чи вистачить суспільної стійкості, щоб протистояти загрозам як зовнішнім, так і внутрішнім? Пошук відповідей на ці запитання і становить основний зміст цієї праці.
Авторський колектив:
- провідний науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України кандидат політичних наук Ростислав Балабан;
- старший науковий співробітник цього відділу кандидат політичних наук Світлана Брехаря;
- заступниця директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України (нині – директорка цього Інституту), завідувачка відділу політичних інститутів та процесів член-кореспондент НАН України Галина Зеленько;
- провідний науковий співробітник цього відділу кандидат політичних наук Наталія Кононенко;
- провідний науковий співробітник відділу доктор політичних наук Тетяна Ляшенко;
- віцепрезидент Національної академії наук України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України у 2014–2026 роках академік НАН України Олег Рафальський;
- старший науковий співробітник відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України кандидат політичних наук, доцент Світлана Ситник.
Бібліографічний опис
Україна у боротьбі: війна та перетворення держави: монографія / за ред. академіка НАН України Олега Рафальського, чл.-кор. НАН України Галини Зеленько. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2025. 208 с.
За інформацією Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
