
У Видавничому домі «Академперіодика» НАН України за проєктом «Наукова книга. Молоді вчені» вийшла друком монографія молодшого наукового співробітника відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України доктора філософії Ігоря Турейського «Українське народне дитяче вбрання ХХ – початку ХХІ століття. Особливості та трансформація» присвячена комплексному аналізові дитячого народного вбрання українців як особливого етнокультурного явища, розкриттю його характерних рис і вивченню трансформаційних процесів у соціально-економічній і духовній сферах, які впродовж ХХ – першої чверті ХХІ століття вплинули на дитячу одягову культуру. Це перше в етнології комплексне наукове дослідження українського народного дитячого вбрання та його розвитку. Актуальність тематики зумовлена вагомою значущістю традиційного одягу, і дитячого зокрема, як виразника ідентичності й унікальності художньо-мистецької спадщини українського народу, що в умовах екзистенційних загроз сьогодення є стійким підґрунтям самобутності та цивілізаційної суб’єктності України.
У виданні здійснено історіографічний аналіз вивчення дитячого вбрання українців і визначено основні етапи наукового осмислення цієї проблематики від другої половини ХІХ століття до сучасності. Простежено особливості висвітлення одягових аспектів етнології дитинства у працях представників різних періодів розвитку української етнології, виявлено недостатність і спорадичність спеціальних досліджень дитячого вбрання. З’ясовано причини такого стану наукової розроблення теми й обґрунтовано необхідність комплексного дослідження дитячої одягової культури як самостійного явища традиційної культури українців.
Джерельну основу дослідження становить широкий комплекс писемних, ілюстративних і предметно-речових матеріалів. Автор опрацював архівні й опубліковані етнографічні записи, матеріали Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, музейні колекції, колекції, світлини, експедиційні матеріали автора.
У роботі визначено характерні особливості дитячого народного вбрання різних вікових груп та історико-етнографічних регіонів України, простежено специфіку його виготовлення, крою, декорування і функціонування. Розглянуто роль одягу в процесах соціалізації дитини у традиційному українському суспільстві, його зв’язок із віковими статусами, фізичним розвитком, трудовою діяльністю та засвоєнням відповідних моделей поведінки. На основі аналізу писемних, усних, візуальних і предметно-речових джерел аргументовано наявність самобутніх рис дитячого вбрання та спростовано уявлення про його цілковите уподібнення чоловічому й жіночому одягові дорослих. Виявлено вікову й регіональну варіативність дитячих одягових комплексів, особливості натільного одягу, головних уборів та інших компонентів убрання.
Окрему увагу приділено трансформаційним процесам у дитячій одяговій культурі впродовж ХХ – першої чверті ХХІ століття. Проаналізовано вплив модернізації, соціально-економічних та ідеологічних перетворень радянської доби, колективізації, розкуркулення, Голодомору, наслідків Другої світової війни, післявоєнної відбудови, промислової модернізації та поширення готового одягу на традиційні форми дитячого вбрання. Встановлено особливості поступового відходу від використання домотканих матеріалів, поширення купованих тканин і готового одягу, а також запровадження стандартизованої шкільної форми. Простежено зміни кінця ХХ – початку ХХІ століття та функціонування національно маркованого дитячого вбрання як засобу самоідентифікації, репрезентації культурної спадщини, тяглості й реактуалізації народних традицій.
Наукова новизна дослідження полягає у спеціальному комплексному висвітленні українського народного дитячого вбрання як окремого феномену традиційної культури, введенні до наукового обігу значного корпусу архівних, візуальних і предметно-речових джерел, визначенні особливостей та закономірностей трансформації дитячої одягової культури України у ХХ – на початку ХХІ століття. Отримані результати доповнюють і розширюють наукові уявлення про етнологію дитинства, удосконалюють підходи до вивчення українського народного вбрання та розкривають інформаційний потенціал зображальних і речових джерел.
Основні положення й висновки пропонованої книги можна використовувати під час розроблення й викладання навчальних курсів, написання монографій і посібників із української етнології, історії культури та повсякдення в Україні. Крім того, результати дослідження та представлені джерельні матеріали можуть стати підґрунтям для сучасного відтворення елементів вбрання, їхньої творчої трансформації, слугувати інструментом популяризації української культури.
Монографію адресовано науковцям, викладачам, музейним працівникам, дослідникам традиційної культури, студентам і всім, хто цікавиться історією, етнологією, традиційною культурою та народним вбранням українців.
* * *
Пряма мова:
«Сучасна доба є дитиноцентричною – підкреслює важливість дитинства як окремого та надзвичайно важливого етапу, що потребує особливого підходу з боку суспільства. Однак у культурних спільнотах різних історичних епох сприйняття цього періоду життя та, відповідно, уявлень і повсякденних практик, пов’язаних із ним, відрізнялося. Тож традиційне дитяче вбрання є вагомим компонентом для розуміння особливостей розвитку українського соціуму. Як окремий феномен одягової культури дитяче вбрання не лише доповнює наші уявлення про своєрідність українського народного одягу, але й відображає важливі аспекти взаємозв’язку уявлень і практик повсякдення, взаємодії усталених норм і трансформаційних процесів, міжкультурних і соціальних впливів».
«[Одяг у традиційній культурі українців] був обов’язковим елементом обрядових практик і відображав визначений суспільством статус. Вагомим компонентом родильної обрядовості та соціалізації дитини є низка символічних дій, пов’язаних із одягом батьків, пелюшками, крижмом, першою сорочкою, поясом, штаньми. Тканина та елементи вбрання, згідно з уявленнями, наділялися властивостями позитивно впливати на дитину та її майбутнє, були необхідним і видимим складником обрядових дій. Пелюшки та перший одяг дитини виготовляли зі зношеного полотняного вбрання батьків, і символічний бік цієї практики пов’язував дитину з родин ним середовищем. Сприйняття дитини за традиційними уявленнями (як «неповноцінної» та незрілої людини) відображалося і в її одязі, особливо до віку п’яти-шести років. Дітям такого віку допустимо було мати мінімізований комплекс одягу, відмінний від ноші дорослого, без поясного вбрання. Розширення комплексу одягу ставало необхідним з початком залучення дитини до праці – допомоги у веденні господарства. У міру дорослішання і залучення до роботи змінювався й статус дитини, що позначалося на її вбранні, яке поступово уподібнювалося до одягу дорослих і остаточно втрачало ознаки «неповноцінності» в передшлюбний період, визначений як час повноліття».
Бібліографічний опис видання:
Турейський І. Українське народне дитяче вбрання ХХ – початку ХХІ століття. Особливості та трансформація. НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ: Академперіодика, 2026. – 159 с., 28 іл.
За інформацією Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України












