В Інституті політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України вийшла друком монографія заступника директора з наукової роботи цієї установи, завідувача відділу політичної культури та ідеології доктора історичних наук, професора Юрія Ніколайця «Інформаційно-комунікаційне середовище України в умовах російсько-української війни: стратегії та практики протидії деструктивним впливам», підготовлена за підсумками виконання науково-дослідної роботи «Російсько-українська війна як конфлікт ідентичностей, цінностей та ідеологій». У виданні висвітлено участь держави та громадянського суспільства у протидії деструктивним інформаційним впливам в умовах сучасної російсько-української війни. Дослідження покликане було перевірити низку гіпотез, а саме: про зростання ролі інформаційного протистояння у сучасній війні та підготовці до збройного протистояння; про зміну ролі централізованих моделей комунікації в умовах сучасної інформаційної війни; про зростання ролі інфлюенсерів у інформаційному протистоянні; про можливість ініціювання в умовах війни деструктивних інформаційних впливів владою та опозицією у межах внутрішньополітичної боротьби. Автор застосував міждисциплінарний підхід, поєднавши, серед іншого, контент-аналіз, критичний дискурс-аналіз, кейс-стаді аналіз, компаративний та кореляційний аналізи.
Як зауважує автор, інформаційно-комунікаційне середовище України в умовах сучасної російсько-української війни розвивається під впливом цифровізації з її відкритим інформаційним простором, який постав ареною протистояння провідних країн світу. Одним із засобів такого протистояння є поширення деструктивних інформаційних впливів – організоване та цілеспрямоване використання інформаційних засобів і технологій для завдання шкоди об’єктові впливу: поведінці та психічному стану людини, суспільній злагоді, національній безпеці. Основною метою деструктивних інформаційних впливів є переформатування свідомості окремих осіб, соціальних груп і суспільства задля погіршення морально-психологічного стану, маніпулювання громадською думкою, поширення панічних настроїв або спонукання до певних дій чи бездіяльності.
Деструктивні інформаційні впливи реалізуються шляхом поширення неправдивої або спотвореної інформації для введення в оману; викривлення подання фактів; використання емоційного контенту задля формування потрібних наративів; цілеспрямованого поширення ідей та поглядів для впливу на свідомість і поведінку людей; поширення медіаконтенту, здатного погіршити емоційний та психологічний стан; реалізації спеціальних заходів для змінення поведінки цільової аудиторії.
До основних завдань деструктивного інформаційного впливу відносять:
- маніпулювання суспільною свідомістю та політичними орієнтаціями громадян;
- дестабілізацію суспільства із введенням населення в оману щодо роботи органів державної влади, правоохоронних і судових органів;
- провокування соціальних, політичних, міжетнічних і міжконфесійних конфліктів;
- дискредитацію історичної політики країни із переформатуванням національної пам’яті;
- підрив впливу держави на міжнародній арені, її обороноздатності та бойового потенціалу, зокрема й через зневіру громадян у можливості організувати належну відсіч ворогові;
- створення передумов для кризових явищ в економіці, постачанні збройних сил необхідною зброєю та військовим спорядженням, мобілізації тощо.
Протистояння в інформаційному просторі породжує різні форми інформаційного маніпулювання та деструктивних впливів, що загрожують руйнацією великим соціальним спільнотам, державам, народам і націям. При цьому можливості маніпулювання суттєво зростають, якщо суспільство позбавлене ключових культурних, громадянських, національних схем-образів мислення і поведінки, що утверджуються у процесі державного будівництва і зміцнюються за підтримки держави.
У ХХІ столітті завдяки прискореному розвитку інформаційно-комунікаційних технологій різко зросли можливості реалізації деструктивних інформаційних впливів, які постали значно важливішим, ніж раніше, складником підготовки та ведення бойових дій. Поєднання гібридних диверсій із використанням підрозділів сил спеціальних операцій, когнітивної війни, кібератак, спеціальних інформаційно-психологічних операцій, економічного тиску, втручання у виборчі перегони, інструменталізації міграції, маніпуляцій із постачанням енергоресурсів і впливу через діаспору покликане мінімізувати застосування регулярної армії для досягнення визначених зовнішньополітичних цілей. Крім того, деструктивні інформаційні впливи можуть використовуватися й для провокування кризи функціонування низки міжнародних організацій, зокрема для блокування їхніх рішень, спрямованих на припинення агресивних дій. Сучасні засоби формування, поширення й обробки інформації уможливлюють цілеспрямовані інформаційні впливи з використанням мережі Інтернет і новітніх засобів зв’язку (смартфонів, персональних комп’ютерів тощо). У нинішньому світі можливості месенджерів, відеохостингів і соціальних мереж дають змогу таргетувати інформацію не лише для груп користувачів, а й для окремих осіб із урахуванням їхніх вподобань на основі формування психологічного портрету й визначення індивідуальних вподобань. Протягом кількох минулих років різко зросли можливості поширення деструктивних інформаційних впливів завдяки роботі систем зі штучним інтелектом. У таких умовах кіберпростір перетворився на повноцінний театр ведення бойових дій.
Тиск на інформаційне поле певної держави, а також вплив на індивідуальні інформаційні поля її громадян може дезорієнтувати під час ідентифікації загрози й визначення ворога, формувати сепаратистські настрої, спонукати громадян відмовлятися від участі в організації відсічі ворожому вторгненню, а також долучатися до бойових дій на боці агресора. Протистояння в інформаційному просторі уже не тільки «обслуговує» протистояння на полі бою, як це було раніше, а й визначає окремі його аспекти, а також впливає на ухвалення політичних рішень. Деструктивні інформаційні впливи спрямовані на руйнування соціального капіталу, адже суспільство під час війни виживає завдяки взаємодопомозі й солідарності. Проблемою лишається окреслення адекватної реакції на такі впливи.
В Україні впродовж тривалого часу були сформовані умови, які полегшували ворогові реалізацію деструктивних впливів у інформаційно-комунікаційному середовищі. Позиція української держави сприяла вільному поширенню російських пропагандистських наративів в українському медіапросторі. Найдієвіших заходів протидії поширенню ворожих деструктивних інформаційних впливів було вжито вже під час повномасштабного воєнного вторгнення РФ в Україну.
На організацію волонтерського руху, добровольчих батальйонів, координацію зусиль громадян для відбиття нападу ворога суттєво вплинуло розширення горизонтальних зв’язків у суспільстві. Зміцнення таких зв’язків в умовах повномасштабної війни засвідчило відсутність «розколу України» і готовність більшості громадян боронити свою країну. Водночас горизонтальні зв’язки суттєво прискорили реакцію громадянського суспільства на низку викликів, що було особливо помітним, наприклад, у 2022 році. До того ж, під час війни яскраво виявилося, що українське суспільство зазвичай негативно реагує на спроби нав’язати йому певні уявлення чи переконання.
На думку автора монографії, протидіяти деструктивним інформаційним впливам можна не лише виключно формуванням і поширенням контрдискурсу. Позитивного результату можна досягати й іншими заходами, зокрема політичними й/чи економічними реформами, дотриманням законодавства про державну мову, яке є важливим засобом формування та збереження інформаційного простору держави, а також успішними та своєчасними діями спецслужб. Водночас такі дії мають ґрунтуватися на дійовому правовому полі, що відповідає вимогам часу і містить розраховані на захист інформаційно-комунікаційного середовища норми, визначені у межах відповідної доктрини.
Науковець наводить приклади успішної протидії ворожим деструктивним інформаційним впливам. За його словами, співпраця низки блогерів з окремими державними органами сприяла поширенню скепсису щодо оцінки армії РФ як «другої армії світу», а також спростуванню твердження про те, що «Росія своїх не кидає». Успішними виявилися проєкти українських блогерів, які за сприяння держави отримали можливість показати справжнє обличчя та настрої російських військовополонених. Важливим було й поширення інформації про мотиви та настрої українських колаборантів, які не гребували коригуванням ворожих ударів по українських містах.
Підвищити ж суспільно-мобілізаційний потенціал державної інформаційної політики, як пише доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць, можна, поширюючи контент про перспективи та характер повоєнної відбудови, орієнтованої на реалізацію інноваційних проєктів, модернізацію економічної діяльності й відносин бізнесу і влади, а також на поглиблення всебічних зв’язків між регіонами держави. Важливим є наголос на тому, що Збройні Сили України мають досвід успішних дій у війні, масштаби якої є найбільшими з часів Другої світової, а також на досягненнях у знищенні чималої частини Чорноморського флоту РФ і організації ударів вглиб території Росії.
В умовах, коли існує перспектива затягування бойових дій із продовженням протистояння в інформаційному просторі на невизначений термін (найімовірніше, таке протистояння триватиме, допоки існуватиме Російська Федерація), протидія ворожим деструктивним інформаційним впливам потребує чесності, адже постійні обіцянки завершення війни та маніпуляції навколо умов припинення бойових дій викликають у громадян розчарування, а чесна розмова про труднощі, тривалий характер війни та реальні загрози мобілізує доросле суспільство значно краще. Мобілізація суспільства передбачає також визначення зрозумілих алгоритмів дій замість абстрактних закликів. Інформаційна політика має забезпечувати поширення інформації про наявні вакансій у Збройних Силах України, долучення до збору коштів на потреби армії, курси домедичної допомоги та базової загальновійськової підготовки тощо.
Комунікацію довкола мобілізації слід будувати на повазі, професійному підході та можливості обирати спеціальність за фахом із формуванням уявлень про армію як про сучасну технологічну структуру, де цінують життя солдата. Громадянин має розуміти, що в армії його ефективно навчатимуть, а його цивільні навички використають із максимальною користю, ставлячись до нього з повагою.
Важливими є кампанії живих історій, які реалізуються через розповіді про конкретних людей: історії добровольців, цивільних фахівців, які перевчилися на операторів безпілотних апаратів, або підприємців, які організували виготовлення продукції, важливої для фронту. Суспільство необхідно сконсолідувати навколо ідеї, що успіхом у війні проти РФ є насамперед збереження Української державності та подальший демократичний розвиток країни.
В інформаційній політиці варто уникати агресивного тиску та мови ворожнечі всередині суспільства, зокрема й через пошук «винних» серед своїх, ігнорування важливих проблем (корупції чи помилок командування), адже це зменшує довіру до офіційних джерел, а також може сприяти створенню ілюзії, що війна стосується лише тих, хто перебуває на фронті.
Слід також підвищити професійний рівень експертних обговорень, які мають зосереджуватися на предметних дискусіях щодо актуальних проблем державного будівництва. Це дасть змогу зменшити заповненість інформаційного поля маніпулятивною інформацією та протидіятиме створенню фейкових «точок напруги» в суспільстві.
З огляду на перспективу збереження загрози з боку РФ, потрібно формувати переконаність у доцільності забезпечення тотального спротиву агресії з усвідомленням місця кожного громадянина у такому спротиві. Водночас важливо демонструвати, що правила й обов’язки під час війни однакові для всіх, незалежно від статків, статусу чи посад.
Росія активно використовує і використовуватиме внутрішні проблеми України (корупційні скандали, недоліки мобілізації, нестачу трудових ресурсів тощо) для перетворення ліній розмежування в українському суспільстві на лінії розколу. Протидія деструктивним інформаційним впливам у такому контексті має передбачати дії на випередження ворога – зі швидким визнанням власних помилок, покаранням винних і оприлюдненням чіткої офіційної позиції, аби не залишати вакууму для чуток, якими неминуче скористається ворог.
Організація протидії деструктивним інформаційним впливам має зважати на потреби забезпечення цільової комунікації. Для молоді доречнішими видаються формати ТікТок і оприлюднення позиції інфлюенсерів; для бізнесу – чіткі економічні аргументи і правила гри, які є однаковими для всіх і унеможливлюють недобросовісну конкуренцію; для старшого покоління – класичні медіа.
Найважливішим кодом інформаційного поля України була і є українська мова. Тому держава має докласти значних зусиль для посилення українськомовного сегменту з наголосом на «м’яку силу» та заохочення.
Бібліографічний опис
Ніколаєць Ю. О. Інформаційно-комунікаційне середовище України в умовах російсько-української війни: стратегії та практики протидії деструктивним впливам: Монографія. Київ: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2026. 152 с.
ПОВНА ЕЛЕКТРОННА ВЕРСІЯ МОНОГРАФІЇ
За інформацією Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
