У липні 2026 року Видавничий дім «Академперіодика» НАН України у співпраці з Національним заповідником «Києво-Печерська лавра» опублікував щедро ілюстрований каталог «Мазепіана у музейних зібраннях та приватних колекціях України», що його на основі матеріалів однойменної виставки підготувала провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу вивчення культурної спадщини Києво-Печерської лаври, колишній провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України доктор історичних наук, професор Ольга Ковалевська. У цьому науковому виданні представлено результати дослідження мазепіани та мазепинського руху, що сприяв її створенню. Праця покликана сформувати загальне уявлення про наукову, мистецьку, музичну та військову мазепіану ХІХ — першої чверті ХХІ століть, її етапи, зміст і вплив на формування української національної ідентичності. Видання стане у пригоді широкому колу шанувальників історії України, мистецтвознавцям, музейним працівникам, колекціонерам, викладачам, студентам. Книгу авторка присвятила своєму братові – бійцеві Збройних Сил України, старшому науковому співробітникові відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, кандидатові політичних наук Владиславові Ковалевському, який, виконуючи бойове завдання і боронячи Незалежність України, зник безвісти під Бахмутом 16 березня 2023 року.
Як зазначила авторка у передмові до видання, каталог став результатом ґрунтовного опрацювання матеріалів, що збиралися по бібліотеках, музеях і приватних колекціях України протягом кількох місяців – в умовах війни і під тиском пов’язаних із нею загроз як для експонатів Національного музейного фонду України, так і для предметів зі суспільних та приватних зібрань. Присвячена 315-й річниці від дня смерті Івана Мазепи виставка «Мазепіана у музейних зібраннях та приватних колекціях України» працювала від 2 жовтня до 29 листопада 2024 року в приміщенні колишньої бібліотеки Успенського собору Києво-Печерської лаври і була покликана продемонструвати громадськості особливості формування різних образів гетьмана як історичного дієвця та персонажа літературних і мистецьких творів, а також тривалу історію й сучасний вимір мазепинського руху, уособленням якого стала його постать.
Від кінця XVII століття й донині образ Івана Мазепи конструювався та використовувався по-різному. Панівні кола Російської імперії, Радянського Союзу, сучасної Росії позиціонували й позиціонують цю історичну постать «зрадником» і «кривоприсяжником». Від початку XVIII століття його звинувачували у невірності царю та намірах зробити Гетьманщину самостійною державою. Впродовж ХІХ століття «мазепинцями» називали переважно тих, хто пам’ятав про своє козацько-старшинське походження, натякав на мовну чи культурну окремішність мешканців теренів колишнього Війська Запорозького, замислювався над проєктами автономії. З’явилися й такі поняття, як «мазепинський дух» і «мазепинство», що їх російська влада вживала винятково в негативному значенні.
Від часів Української революції початку ХХ століття формувався «мазепинський рух», головним сенсом якого була боротьба українців за свободу і власну державність. Коли війна за незалежну Україну 1917—1921 років зазнала поразки й чимало українських патріотів опинилися за межами Батьківщини, в усіх осередках діаспори протягом цілого ХХ століття українці, незалежно від власних політичних уподобань, продовжували використовувати ім’я гетьмана як символ ідентичності та боротьби за відродження незалежності. Портретами Мазепи, атрибутами його влади, зображеннями його герба свідомі українці активно послуговувалися для маркування різноманітних заходів.
На початку ХХІ століття, в умовах російсько-української війни, мазепинський рух набув нового змісту. Нині з іменем гетьмана українські військовики йдуть у бій, захищаючи українську землю, українську державу та її народ від нападника. За таких умов почала розвиватися не лише літературна, мистецька, музична, театральна, а й військова мазепіана, представлена предметами військового спорядження із зображенням герба «Курч», що належать окремим підрозділам Збройних Сил України, найменованим на честь Івана Мазепи.
У цьому контексті нагальною проблемою стала демонстрація громадськості того, як по-різному імперські та патріотичні сили використовували образ гетьмана; як одні намагалися його знищити або свідомо викривити, а інші — зберігали поза Україною, передавали нащадкам, і, зрештою, опосередковано сприяли формуванню сучасного бачення очільника Війська Запорозького — державника, дипломата, військовика, мецената, освіченої людини, зрештою сім’янина. Тобто такого образу, який би, з одного боку, відповідав історичним реаліям кінця XVII — початку XVIII століття, а з іншого — сучасним уявленням українського суспільства про одного з видатних діячів минулого.
Мазепіана (мазепіана — це загальне визначення творів художньої літератури, образотворчого та пластичного мистецтва, музики, а згодом й історіографії, в яких у той чи той спосіб було представлено приватне і громадське життя, політична, дипломатична, військова, меценатська діяльність, уявлення та наміри Івана Мазепи, який очолював Гетьманщину найдовше за всі 115 років її існування) почала формуватися ще за життя самого гетьмана Івана Мазепи (1639—1709). Нині вона у вигляді окремих експонатів або груп тематично підібраних предметів зберігається у багатьох національних, державних, громадських музеях, а також у приватних колекціях. До двох перших категорій установ належать Національний музей історії України (Київ), Національний художній музей України (Київ), Музей гетьманства (Київ), Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» (Батурин), Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» (Чернігів), Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського (Чернігів), Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» (Полтава), Білоцерківський краєзнавчий музей (Біла Церква) та інші.
Учасниками виставкового проєкту 2024 року стали Національна історична бібліотека України, Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького, та Національний заповідник «Києво-Печерська лавра». На виставці також було продемонстровано значну кількість предметів із фондів громадського Музею-архіву преси, започаткованого й очолюваного журналістом, а нині військовослужбовцем Вахтангом Кіпіані, експонати з приватної колекції києвознавця Віктора Киркевича та збірки дослідниці мазепіани Ольги Ковалевської. Унікальність виставки, на якій було представлено 150 експонатів, полягала в тому, що більшість із цих мап, листівок, книжок, афіш, марок, нагород і відзнак ніколи не були репрезентовані в одному просторі й не експонувались у контексті історії виникнення та розвитку мазепинського руху. Кожен експонат, попри свою безперечну історичну цінність, сам по собі не був самодостатнім. Натомість їхня значущість розкривалася на широкому загальноісторичному тлі. Саме з цією метою проводилися регулярні кураторські екскурсії, які відбувалися щотижня упродовж роботи виставки.
Виставка складалася з чотирьох тематичних блоків:
І. «Політичний злочинець, романтичний персонаж та символ боротьби за свободу»: образ Мазепи в Російській імперії, країнах світу та УНР (ХІХ — початок ХХ ст.).
ІІ. «Мазепа — зрадник українського народу»: постать гетьмана в інтерпретації радянської історіографії та мистецтва (1920-ті — кінець 1980-х років).
ІІІ. «Борець за волю України»: Мазепа як символ боротьби українців діаспори за відновлення власної держави (1920-ті — кінець 1980-х років).
IV. «Державник, дипломат та меценат»: образ гетьмана в незалежній Україні (початок 1990-х — перша чверть ХХІ ст.). Окремим підрозділом в останньому блоці було представлено військову мазепіану, на формування якої неабияк вплинула сучасна російсько-українська війна.
Гасло виставки — «Vivat Mazepa Hetman et Ucraina Libera» (Хай живе гетьман Мазепа і вільна Україна) — було запозичено з драми Людмили Старицької-Черняхівської «Іван Мазепа». Художнє оформлення виставки здійснив Володимир Нужний.
Загалом виставка насичено та змістовно представила як постать гетьмана Івана Мазепи, так і мазепинський рух, етапи формування й наповнення мазепіани. На відкритті заходу були присутні всі партнери проєкту, колеги-музейники з Батурина, Чернігова, Полтави, художники та скульптори, в доробку яких наявні твори, присвячені гетьманові, а також письменники й журналісти, зацікавлені відповідною тематикою. Впродовж трьох місяців експозиції, крім відвідувачів, які щотижня збиралися на кураторську екскурсію, виставку оглянули військовослужбовці та курсанти спеціалізованих навчальних закладів, дружини і діти військовиків, внутрішньо переміщені особи, учні київських шкіл і студенти столичних вишів.
Постійний інтерес до цього музейного заходу в умовах воєнного стану вкотре підтвердив висновок про те, що постать Івана Мазепи була, є й залишається символом боротьби українців за свободу та незалежність, а мазепіана щороку поповнюється новими творами.
* * *
Бібліографічний опис видання
Ковалевська О. Мазепіана у музейних зібраннях та приватних колекціях України / Ольга Ковалевська. — Київ: Академперіодика, 2026. — 160 с.: іл.
ISBN 978-966-360-588-3
P.S. Електронна версія видання доступна на сайті Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.
За інформацією Видавничого дому «Академперіодика» НАН України,
Національного заповідника «Києво-Печерська лавра»
та текстом передмови
