Загадки економічної нерівності: чому розподіл має значення
У Видавничому домі «Академперіодика» НАН України за програмою «Українська наукова книга іноземною мовою» вийшла друком колективна монографія "Economic inequality through the lens of finance in Ukraine" («Економічна нерівність крізь призму фінансів в Україні»). Її автори – четверо молодих науковців з Інституту економіки та прогнозування НАН України: кандидати економічних наук Юлія Шаповал, Павло Керімов, Олександра Курбет і Олексій Шпанель-Юхта.
«Наука – це не про те, чому, це про те, чом би й ні» – цей популярний афористичний вислів спонукав команду молодих економістів з Інституту економіки та прогнозування НАН України дослідити, чому нерівність в Україні саме така, як є, і як на неї впливає сфера фінансів.
Нерівність: цифри і людські долі
Індекси Джині, Пальми і Тейла – начебто суха статистика, однак за цими показниками – реальні люди та реальні розриви. Перший розділ монографії фіксує тривожну тенденцію: аналіз розподілу доходів за децильними групами в Україні за 2018–2021 роки виявив подвійну поляризацію: зростає не лише розрив між багатими і бідними загалом, а й глибина розшарування всередині самої групи заможних. Із початком повномасштабної війни нерівність не зникла: 2023 року зафіксовано зростання коефіцієнта Джині і структурна картина при цьому лишається сталою – нижні децилі живуть переважно із соціальних трансфертів, середні мають дещо диверсифіковані, але все ще вразливі джерела доходу, а вищі – отримують заробітні плати і капітальні доходи. Дані за 2023 рік підтверджують: населення переважно залежить лише від одного джерела та портфель із кількох джерел доходу залишається привілеєм, а не нормою.
Монетарна політика та ваш гаманець: невидимий зв’язок
Чи замислювалися ви, як рішення центрального банку щодо зміни ключової ставки позначається на доходах звичайної родини? Другий розділ монографії розкриває цей зв’язок. Аналіз даних продемонстрував, що після 2016 року в Україні розпочалася фаза прискореної стратифікації у структурі доходів домогосподарств – одночасно зросла неоднорідність трудових доходів і соціальних трансфертів. Натомість неоднорідність капітальних доходів лишилася практично нечутливою до макроекономічних коливань, що свідчить про інституційну інерцію цього сегмента. Аналіз даних за 2007–2021 роки виявив, що неоднорідність трудових доходів домогосподарств позитивно корелює з рівнем монетизації економіки та реагує на девальвацію гривні. Іншими словами, знецінення національної валюти поглиблює розрив між тими, хто живе із зарплати, – і не на користь менш захищених. Окремо автори простежили, як змінювалися фінансові стратегії домогосподарств, і картина виявилася невтішною: заощадження дедалі більше переорієнтовуються з дохідності на ліквідність – переважають поточні депозити, а стабільно висока частка валютних заощаджень свідчить про обмежену довіру до гривні. Споживче кредитування зростає, іпотека лише поступово відновлюється. Це ознака фінансової фрагментації – різні домогосподарства живуть у принципово різних фінансових реальностях.
Чи рятують від нерівності соціальні виплати?
Третій і четвертий розділи присвячені фіскальній політиці і дають відповідь, яка одночасно тішить і насторожує. Тішить: за 2010–2021 роки державні соціальні видатки таки зменшували економічну нерівність в Україні – у напрямі, передбаченому теорією. Насторожує: система соціальних виплат в Україні обтяжена надмірною кількістю зобов’язань держави перед широким колом категорій отримувачів, і держава не має достатніх джерел доходів для їхнього виконання. Показово, що, попри відносно вагомі соціальні видатки, близько 40% домогосподарств, для яких соціальні трансферти становлять 30% місячного доходу і більше, все одно живуть нижче за прожитковий мінімум. Автори також звертають увагу на міжнародну практику: у більшості країн соціальні виплати цільово спрямовані на вузьке коло вразливих груп із мінімізацією готівкових виплат. Цей підхід є ефективнішим для зменшення нерівності, аніж розпорошення ресурсів між численними категоріями отримувачів.
Податки: вплив поки нейтральний, але…
П’ятий розділ порушує чутливу тему: чи є українська система оподаткування справедливою? Відповідь авторів зважена, але чесна. Українська податкова система значною мірою спирається на регресивні податки, що генерують достатні надходження для фінансування соціальних зобов’язань і, від 2022 року, воєнних витрат. Перетворювати її на більш прогресивну в нинішніх умовах ризиковано, оскільки це може розширити розрив між доходами і видатками бюджету. Розрахунки показують, що чинні податки є нейтральними щодо нерівності доходів, а в поєднанні з соціальними трансфертами – навіть дещо її зменшують. Окремо досліджено P2P-платформи. Теоретично їхній вплив на нерівність є негативним – ухиляння від сплати податків концентрується серед вищих доходів. Однак емпіричних підтверджень цієї гіпотези для України поки що не знайдено, що пояснюється нелінійністю ефекту: тіньовий сектор, схоже, ще не досяг того порогу, за яким його вплив на нерівність стає статистично значущим.
Економічне зростання не рятує від бідності автоматично
Шостий розділ розбиває популярний міф про те, що економічне зростання саме по собі веде до зниження нерівності. Незважаючи на відносно низький офіційний коефіцієнт Джині та масштабний перерозподіл через пенсії та інші соціальні виплати, середні доходи домогосподарств лишаються нижчими за прожитковий мінімум. Рівність доходів в Україні значною мірою досягається завдяки соціальним трансфертам, а не заробленим доходам, тобто є вимушеною, а не органічною. Водночас статистика фіксує майже ідеальну кореляцію між динамікою ВВП і доходами домогосподарств, хоча після 2016 року доходи зростали швидше за ВВП – завдяки адміністративному підвищенню мінімальної зарплати, яке звузило розрив між групами, але не зменшило регіональних диспропорцій.
Формування стійкого середнього класу під питанням
Сьомий розділ присвячений середньому класу – і ставить під сумнів оптимістичні наративи про його розширення, хоча глобальний середній клас зростає, частково за рахунок країн, що розвиваються. Однак в Україні картина специфічна: підприємництво та самозайнятість справляють обмежений вплив на доходи в усіх децилях, що свідчить про нерозвиненість середнього класу й обмежену вертикальну мобільність. Гендерний вимір додає ще один шар проблем. Попри прогрес у подоланні освітнього розриву та зростання представництва жінок у професійних сферах, суттєві диспропорції в заробітній платі та доступі до управлінських позицій зберігаються.
Цифровізація: нові можливості та нові розриви
Восьмий розділ досліджує цифрову трансформацію – і тут є й хороші новини, й застереження. Аналіз даних за 2015–2024 роки демонструє, що збільшення охоплення швидкісним інтернетом і мобільними мережами скоротило регіональні диспропорції у цифровому доступі. Інвестиції у програмне забезпечення тісно пов’язані з вищими зарплатами – це так звана «технологічна премія». Розвиток ІТ-кластерів у Києві, Львові та Харкові сприяє більш збалансованому регіональному розподілу доходів, концентруючи кваліфіковану зайнятість. Однак цифровізація не є автоматичним вирівнювачем: якщо доступ до технологій і цифрових навичок лишається нерівномірним, вона може поглиблювати нерівність, а не зменшувати її. Тому автори рекомендують цільові державні програми з цифрової грамотності й розвитку доступного широкосмугового інтернету як інструментів інклюзивного економічного зростання.
Для кого ця книга
Монографія адресована всім, хто хоче розуміти, як насправді формується економічна нерівність в Україні та що можна зробити з позиції фінансового середовища, щоб запобігти їй.
Чому англійською мовою?
Англомовна монографія – це спосіб включити український досвід у глобальну інтелектуальну дискусію, представивши Україну не лише об’єктом аналізу, а й джерелом знань. Дослідження про Україну, виконані поза її межами, нерідко не враховують повною мірою внутрішніх інституційних особливостей. Ця монографія є кроком до подолання такої асиметрії: українські дослідники повертають собі право пояснювати економічну реальність України світові – власним голосом.
Бібліографічний опис
Economic inequality through the lens of finance in Ukraine / Yuliia Shapoval, Pavlo Kerimov, Oleksandra Kurbet, Oleksii Shpanel-Yukhta. — Кyiv: Akademperiodyka, 2026. — 180 p.
ISBN 978-966-360-578-4
DOI: https://doi.org/10.15407/akademperiodyka.578.180
За інформацією Інституту економіки та прогнозування НАН України