2 липня 2026 року в Інституті економіки та прогнозування НАН України в онлайновому форматі відбулася міжнародна науково-практична конференція «Ключові опори соціальної стійкості України у (по)воєнний час».
Сучасна архітектура соціальної стійкості України в умовах безпрецедентних викликів воєнного (а в перспективі й повоєнного) часу виходить далеко за межі традиційного розуміння державних гарантій, трансформуючись у багаторівневий механізм протидії екзистенційним загрозам. Актуальність наукової дискусії, ініційованої Інститутом економіки та прогнозування НАН України, зумовлена об’єктивною необхідністю переосмислення інституційної парадигми, де стійкість держави стає похідною від здатності соціально-економічної системи до гнучкого маневрування та якісної трансформації під тиском зовнішніх дестабілізаторів. Центральною проблемою, що об’єднала провідних науковців з України, Молдови, Грузії, США, Румунії та Литви, став пошук балансу між нагальною потребою у соціальній підтримці та стратегічною вимогою збереження людського капіталу як головного драйвера майбутньої модернізації. У цьому контексті науковий дискурс зміщується від констатації руйнівних наслідків війни до розроблення проактивних стратегій, де соціальна політика інтегрується з інноваційними інструментами відновлення, а інституційні розриви, що накопичувалися десятиліттями, стають точками прикладання зусиль для фундаментальної системної перебудови. Такий підхід потребує відмови від фрагментарного реагування на поточні кризи на користь цілісної візії, здатної конвертувати високий рівень суспільної згуртованості у довгострокові інструменти стабільного економічного розвитку та соціальної справедливості.
Конференція «Ключові опори соціальної стійкості України у (по)воєнний час» стала важливим майданчиком для формування комплексної моделі відновлення, де академічний аналіз поєднався з практичними стратегіями розвитку.
Наукову дискусію започаткувала своєю доповіддю завідувачка відділу соціоекономіки праці Інституту економіки та прогнозування НАН України член-кореспондент НАН України Вікторія Близнюк, яка представила результати дослідження щодо інституційного забезпечення та збереження людського капіталу, наголосивши, що стійкість держави починається з людини як головного ресурсу. У межах запропонованої Вікторією Близнюк концепції тріада оцінювання стійкості виступає не просто теоретичним інструментом, а комплексним фільтром для аналізу стану держави. Чутливість системи до криз визначає здатність держави своєчасно ідентифікувати загрози та реагувати на них, перш ніж вони стануть незворотними, тоді як гнучкість інституцій передбачає можливість швидко трансформувати правила та процедури в умовах воєнного часу, а готовність до модернізаційних змін задає вектор для післявоєнного розвитку. У цьому контексті гнучкість і адаптивність відіграють роль ключових індикаторів, які вимірюють динаміку зусиль суб’єктів (держави, бізнесу, громад) щодо пристосування до нових реалій, даючи змогу оцінити якість і швидкість перетворень.
Однак під час дискусії було виявлено глибокий інституційний розрив, який стає головним бар’єром на шляху до реальної стійкості. Розрив між рівнем громадської самоорганізації та формальною бюрократією породжує небезпечні «пастки зайнятості», де значна частина населення вимушено обирає виживання через неформальну економіку або низькопродуктивну працю, оскільки наявна інституційна система не пропонує зрозумілих і привабливих альтернатив. Наслідком такого стану є гостра невідповідність між освітнім рівнем громадян і реальною продуктивністю їхньої праці в межах нинішньої економічної моделі. Висококваліфіковані фахівці часто не можуть конвертувати свої знання та навички в гідний дохід через відсутність запиту з боку інституцій, що трансформує потенційний «людський капітал» у «законсервований ресурс». Учасники дискусії дійшли згоди, що подолання цього бар’єру потребує не косметичних змін, а радикальної інституційної реформи. Це дасть людям змогу реалізувати свій інтелектуальний потенціал у правовому полі та підвищити загальну ефективність національної економіки.
На офіційному відкритті міжнародної науково-практичної конференції «Ключові опори соціальної стійкості України у (по)воєнний час» із коротоким вітальним словом до учасників звернувся професор Кавказького університету (Тбілісі, Грузія) й Університету штату Флорида (США) доктор Акакій Цомая. У своєму виступі спікер безпосередньо зосередився на суті ключових викликів, окресливши базові інституційні передумови адаптивності суспільства в умовах системної безпекової кризи. Науковець акцентував увагу на ролі макроекономічної стабілізації як фундаменту, що прямо визначає можливості для забезпечення довгострокової психосоціальної стійкості населення. Окремий наголос у зверненні було зроблено на критичній потребі розроблення гнучких субсидіарних механізмів для оперативної соціально-економічної реінтеграції ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Резюмуючи, професор висловив солідарність з українським народом і визначив пріоритетні напрями транскордонного партнерства у сфері збереження й відновлення людського капіталу.
Розвиваючи думку про необхідність системних змін, провідна наукова співробітниця відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування НАН України докторка економічних наук Тетяна Бурлай у своїй доповіді про сучасні стратегії резильєнтності ЄС обґрунтувала потребу в інтегративному підході. Доповідачка наголосила, що соціальна стійкість потребує синергії між соціальною, освітньою, фінансовою та екологічною політиками. Це викликало жваву дискусію про готовність української бюрократії до таких кроків і про недоцільність простого копіювання європейських моделей без їхньої адаптації.
Міжнародний вимір цього процесу продовжили іноземні колеги. Наукова співробітниця Національного інституту економічних досліджень Академії економічних наук Молдови кандидатка економічних наук, доцентка Татьяна Колеснікова розкрила зв’язок між прозорістю ресурсів і соціальною рівністю,
Старший дослідник Науково-дослідного інституту праці та соціального захисту і відділу фінансів та бухгалтерського обліку Бухарестського університету «ARTIFEX» (Румунія) доктор економіки Геннадій Чобану зосередився на стратегіях професійної самореалізації,
Професорка Інституту соціальних наук та прикладної інформатики Каунаського гуманітарного факультету Вільнюського університету (Литва) габілітована докторка з історії Вірґінія Юренієне продемонструвала інновації в соціальній інтеграції мігрантів і психосоціальній реабілітації ветеранів.
Практичний вимір реалізації стратегій на рівні територіальних громад ґрунтовно розкрили науковці відділу просторового розвитку та якості життя Інституту демографії та проблем якості життя НАН України – завідувач відділу доктор економічних наук, професор Ігор Бистряков, провідний науковий співробітник кандидат економічних Дмитро Клиновий і провідний науковий співробітник кандидатка економічних Наталія Коржунова – через «актив-орієнтований підхід», який передбачає глибоку інвентаризацію та капіталізацію наявних активів замість пасивного очікування зовнішніх дотацій. Ця теза стала каталізатором гострої дискусії, адже описаний підхід потребує від місцевої влади радикальної зміни парадигми — переходу від ролі «прохача» до ролі повноцінного економічного суб’єкта.
Завідувачка сектору міжнародних фінансових досліджень відділу публічних фінансів Інституту економіки та прогнозування НАН України докторка економічних наук, професорка Олена Борзенко продовжила цю лінію, детально аналізуючи макроекономічні ризики та наголошуючи на необхідності виваженого пошуку балансу між фінансуванням оборони, яка є умовою існування держави, і виконанням соціальних зобов’язань, що є умовою її стабільності.
Виступ провідної наукової співробітниці відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки та прогнозування НАН України докторки економічних наук, доцентки Світлани Шумської додав до цього дискурсу вимір добробуту як детермінанти якості життя. Доповідачка аргументовано довела, що без вимірюваних KPI (ключових показників ефективності – Key Performance Indicators) комфорту реформи ризикують перетворитися на абстракцію, не відчутну для пересічного громадянина.
Цю думку продовжила аспірантка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Анастасія Гайдай, зосередившись на концепції добробуту в умовах соціальної турбулентності й наголосивши, що добробут сьогодні – це не лише рівень доходу, а насамперед доступність безпекових, психологічних і соціальних сервісів, які дають людині відчуття впевненості у завтрашньому дні – попри війну.
Провідна наукова співробітниця відділу економічної теорії Інституту економіки та прогнозування НАН України докторка економічних наук, доцентка Василина Подлєсна збагатила дискусію поняттям «соціальної якості», наполягаючи на тому, що стійкість громади — це інтегральний показник, який прямо залежить від здатності інституцій забезпечувати гідні умови життєдіяльності, й саме цей критерій має бути визначальним під час планування відновлення.
Дослідження інструментарію реалізації стратегій стало предметом виступу асистента кафедри міжнародного бізнесу Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидата економічних наук Яна Підвисоцького. Доповідач не лише описав механізми грантової підтримки, а й ініціював полеміку щодо ефективності інвестиційно-інноваційних моделей в умовах високих ризиків.
Старша наукова співробітниця відділу соціоекономіки праці Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидатка економічних наук, доцентка Тетяна Перегудова зосередилась у своєму виступі на болісному питанні репатріації, аргументовано доводячи, що збереження національного людського капіталу в умовах післявоєнного відновлення потребує виходу за межі декларативних програм. Доповідачка наголосила, що для реального повернення українців додому необхідно сформувати комплексну систему економічних стимулів, яка враховувала б не лише фінансовий аспект, а й можливості професійної самореалізації, безпеки та соціальної інтеграції.
Виступ наукового співробітника Національного інституту економічних досліджень Академії економічних досліджень Молдови доктора Міхая Чобану присвячувався комплексному аналізу структурних чинників і динаміки соціоекономічної нерівності у Республіці Молдова. У центрі уваги дослідника перебував детальний аналіз суспільної диференціації на основі квінтильного розподілу доходів і матеріальних благ, що дало змогу наочно продемонструвати реальні масштаби та глибину розшарування населення. Важливим аспектом доповіді стало обґрунтування того, як стійкі структурні диспропорції у розподілі національного багатства блокують соціальну мобільність і консервують бідність серед найвразливіших верств суспільства. Особливу увагу спікер приділив бар’єрам доступу до економічних ресурсів, які збільшують розрив між крайніми квінтильними групами домогосподарств і суттєво знижують їхній індивідуальний потенціал адаптивності до сучасних кризових шоків. Підсумовуючи, Міхай Чобану довів необхідність впровадження нових аналітичних підходів до оцінювання соціальної поляризації задля проєктування дієвих і таргетованих державних програм подолання нерівності та підтримки людського капіталу.
Значно посилила дискусію старша наукова співробітниця відділу соціоекономіки праці Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидатка економічних наук Лариса Гук, яка відверто окреслила гостру проблему прекаризації зайнятості (переходу на нестабільну роботу без постійного заробітку і соціальних гарантій), що стала викликом для ринку праці в умовах воєнного часу. Доповідачка закликала до легалізації та інституційного оформлення гнучких форм праці як необхідної відповіді на нові економічні реалії. Ця теза викликала жваву реакцію та полеміку серед учасників конференції: експерти активно обговорювали ризики такого підходу, зокрема потенційне послаблення соціального захисту працівників, і необхідність розроблення нових механізмів гарантій, які дали б змогу поєднати гнучкість зайнятості з надійними соціальними стандартами, не створюючи додаткових вразливостей для населення, що працює.
Наукова співробітниця сектору міжнародних фінансових досліджень відділу публічних фінансів Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидатка економічних наук Анна Глазова, своєю чергою, розкрила потенціал цифрової трансформації та штучного інтелекту в управлінні соціальними процесами, наголошуючи, що технології мають стати інструментом прозорості, а не засобом посилення бюрократичного контролю. Старший науковий співробітник того ж сектору кандидат економічних наук, доцент Євген Редзюк доповнив цей спектр думок прикладними аспектами модернізації соціальних інституцій, наголошуючи на неефективності будь-яких стратегічних змін без кардинального оновлення кадрового потенціалу в управлінні.
Дискусія під час конференції показала, що соціальна стійкість України у (по)воєнний час виходить далеко за межі суто економічних показників, трансформуючись у багаторівневий процес інституційного та людського оновлення. Фундаментом успішної трансформації є здатність держави відмовитися від застарілих бюрократичних патернів на користь гнучких, інклюзивних моделей, де інтереси громадянина, його безпека та якість життя стають ключовим мірилом ефективності державної політики. Зіставлення різних експертних поглядів чітко окреслило головний виклик: не просто вижити в умовах кризи, а перетворити період відновлення на вікно можливостей для побудови сучасної, високопродуктивної соціальної держави, здатної конвертувати людський потенціал у довгостроковий розвиток.
За інформацією Інституту економіки та прогнозування НАН України
