Унаслідок падіння уламків російських БпЛА у Чорнобильській зоні відчуження (ЗВ) у ніч проти 26 червня 2026 року виникла чергова природна пожежа на радіоактивно забрудненій території. Опис динаміки формування осередків пожеж, оцінки інтенсивності емісії радіонуклідів – продуктів горіння та результати моделювання атмосферного поширення радіоактивних аерозолів протягом перших трьох діб – від 26 до 28 червня 2026 року – наведено на сайті Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. Ця інформація містить подальший опис розвитку подій у період від 29 червня до 2 липня 2026 року.
Загальна картина пожеж за даними оперативної супутникової інформації FIRMS. 28 червня тривало горіння лісових масивів на лівому березі річки Прип’ять (осередок №1 на рис. 1), а також у двох осередках пожеж (№№ 2 і 3 на рис. 1) у південній частині ЗВ. До 3 липня активне горіння в осередку №3 практично припинилося.
29 червня виник новий осередок пожежі (№5 на рис. 1) у західній частині Зони відчуження, активне горіння в якому припинилось 1 липня.
Рис. 1. Часова динаміка виникнення осередків природних пожеж за період від 29 червня до 1 липня 2026 року (фіолетові трикутники – 29 червня, червоні кружечки – 30 червня, блакитні квадрати – 1 липня). Чорними точками показано осередки горіння за весь період 26.06–04.07.2026 року
Рис. 2. Те саме, що й на рис. 1, за період від 2 до 4 липня 2026 року (зелені ромби – 2 липня, жовті ромби – 3 липня, фіолетові трикутники – 4 липня)
Радіоактивне забруднення території пожеж. Основний осередок пожежі №1 на лівому березі річки Прип’ять виник на території з середньою щільність випадінь 137Cs, що становить 200–300 кБк/м2. Під час його подальшого горіння окремі частини поширювалися на північ, охоплюючи забрудненіші території, де щільність випадінь 137Cs сягає значень 700–800 кБк/м2, тоді як у його південній частині вогонь переходив на менш забруднені ділянки зі щільністю випадінь 50–70 кБк/м2.
Щільність випадінь в осередках №№2–4 у середньому становить 30–70 кБк/м2. Унаслідок поширення фронту пожежі в осередку №3 горіння рослинності 3 липня частково поширилося на територію зі щільностями забруднення близько 300 кБк/м2.
Щільність випадінь 137Cs в осередку №5 становить близько 500 кБк/м2.
Оцінка емісії 137Cs з території пожеж. Інтенсивність підйому 137Cs з території пожеж в атмосферу оцінено за допомогою методу, запропонованого науковцями Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України. Метод використовує супутникові дані вимірювань потужності радіаційного випромінювання (величина FRP) в осередках пожеж згідно з інформацією сайту FIRMS, а також дані про щільність радіоактивних випадінь унаслідок Чорнобильської аварії на території пожежі, скориговані на 2026 рік. Результати оцінювання емісії 137Cs в атмосферу для кожного з 5-ти осередків наведено у таблиці 1.
Таблиця 1. Оцінки добової емісії 137Cs в атмосферу протягом 26 червня – 3 липня 2026 року
Невеликі відмінності у значеннях емісії за перші 3 доби порівняно з попередньою версією оцінок пов’язані з тим, що у новій версії для цього використовувалися дані вимірювань потужності радіаційного випромінювання FRP усіх 5 супутників FIRMS, тоді як попередні оцінки базувалися на вимірюваннях лише одного з них, а саме супутника NOAA-21.
Оцінка загальної 137Cs в атмосферу з усіх 5-ти осередків протягом перших 8 діб пожежі – від 26 червня до ранку 3 липня – 2026 року склала 82 ГБк.
Модельні розрахунки атмосферного перенесення радіоактивних продуктів горіння.
На рис. 3 наведено деякі результати модельних розрахунків полів об’ємної концентрації активності 137Cs у приземному шарі повітря, осереднені за 6-годинними інтервалами, що зумовлені підйомом продуктів горіння від окремих осередків природних пожеж протягом періоду від 29 червня до 2 липня 2026 року.
Рис. 3. Концентрація активності 137Cs у приземному шарі повітря (мкБк/м3), зумовлена емісією продуктів горіння протягом періодів 00:00–06:00 29.06 (а), 00:00–06:00 30.06 (б), 12:00–18:00 30.06 (в), 00:00–06:00 01.07 (г), 00:00–06:00 02.07 (ґ), 12:00–18:00 02.07 (д) 2026 року
Протягом першої половини доби 29 червня зберігався північно-східний напрямок перенесення (рис. 3а). Увечері 29 червня почався його поступовий розворот за годинниковою стрілкою, внаслідок чого 30 червня атмосферне поширення продуктів горіння відбувалося вже у південному та південно-західному напрямку (рис. 3б). До кінця доби 30 червня тривав подальший розворот напрямку перенесення на захід – північний захід (рис. 3в), а протягом 1 липня – на північ (рис. 3г). Після фактично повного обороту напрямку перенесення поширення радіонуклідів із Зони відчуження протягом 2 липня відбувалося знову на північ і північний схід (рис. 3д-е).
Отримані результати модельних розрахунків динаміки активності 137Cs у приземному повітрі, осереднені за 6-годинні інтервали, за весь період, що розглядався, від 26 червня до 2 липня 2026 року для чотирьох районів Києва, а також для міста Славутич (40 км на північний схід від найближчої лісової пожежі) та Південно-Української АЕС. Згідно з моделюванням, для інших діючих АЕС – Рівненської та Хмельницької – забруднення повітря внаслідок поширення радіонуклідів із Зони відчуження відсутнє за весь період пожежі, що розглядався. Найбільших значень концентрація 137Cs в Києві могла сягати ввечері 26 червня, досягаючи значень 1,5–2,7 мБк/м3, що на більш ніж 2 порядки менше, ніж значення максимально допустимої концентрації цезію-137 в атмосферному повітрі для населення 800 мБк/м3. Надалі внаслідок розвороту вітру забруднення повітря у Києві, обумовлене перенесенням продуктів пожеж у ЗВ, 27 червня суттєво зменшилося. Після відновлення перенесення радіоактивних аерозолів у напрямку Києва 28 червня модельні значення активності 137Cs у приземному повітрі не перевищували 0,35 мБк/м3, що є наслідком загального зменшення інтенсивності емісії радіонуклідів із територій природних пожеж ЗВ у цей час.
У місті Славутич радіоактивне забруднення повітря, згідно з модельними оцінками, могло протягом 29 червня короткочасно збільшуватися до 0,3–0,5 мБк/м3. У районі розташування Південно-Української АЕС модельні активності 137Cs у приземному повітрі могли сягати 0,6 мБк/м3 26 червня, а також протягом 27–28 червня короткочасно збільшуватися, не перевищуючи 0,1 мБк/м3.
За перші 2 доби липня 2026 року модельні оцінки додаткового радіоактивного забруднення повітря у цих регіонах отримано лише для Славутича – 32 мкБк/м3 2 липня.
Висновки
У період від 28 червня до 2 липня 2026 року інтенсивність емісії радіоактивних аерозолів із території природних пожеж у Зоні відчуження суттєво зменшилася. Крім того, переважно відбувалося винесення продуктів горіння на північ і північний схід у напрямку Білорусі, що призвело до зменшення до незначущих рівнів додаткового радіоактивного забруднення приземного повітря практично для всієї території України (за винятком власне Зони відчуження).
За інформацією Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України