За перші три роки окупації площа штучних соснових насаджень Олешківських пісків скоротилася приблизно на 30 тисяч гектарів – це 64,3 % порівняно зі станом напередодні повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
Масштаб цих змін оцінили науковці Чорноморського біосферного заповідника НАН України. Результати дослідження опубліковано у статті «Війна і штучні соснові насадження Олешківських пісків: на порозі нової реальності» у 28-му томі наукового журналу GEO&BIO.
У роботі використано супутникові дані Sentinel-2 та методи машинного навчання на основі штучної нейронної мережі. Це дало змогу змоделювати поширення соснових насаджень станом на 23 лютого 2022 року та 12 лютого 2025 року, порівняти отримані моделі й визначити масштаби скорочення та фрагментації сосняків у різних частинах Олешківських пісків.
Соснові ліси Олешківських пісків мають відносно недавню історію. Від 1949 року до кінця 1980-х років у регіоні було створено близько 70 тисяч гектарів переважно монокультурних соснових насаджень. Вони мали закріплювати піски й за кілька десятиліть стали одним із визначальних елементів місцевих ландшафтів.
Водночас це була штучно створена система, існування якої значною мірою залежало від постійного догляду, охорони від пожеж і відновлення пошкоджених ділянок. Сосняки Олешківських пісків були дуже вразливими до пожеж, не могли повноцінно відновлюватися самостійно та подекуди замінили природні угруповання піщаної рослинності. Тому значення цих насаджень для природи регіону не можна зводити до простого протиставлення лісу й відкритих пісків.
За оцінкою авторів, до початку 2022 року зі створених у другій половині ХХ століття лісів залишалося близько 46,6 тисячі гектарів. Однак повномасштабне вторгнення, окупація та припинення лісогосподарської діяльності різко прискорили їх знищення.
Уже навесні 2022 року масштабні пожежі охопили соснові насадження Кінбурнського півострова, Іванівської та Олешківської арен. Через бойові дії, мінну небезпеку й фактичне припинення лісового господарства можливості догляду за лісами, їх охорони та своєчасного гасіння пожеж різко скоротилися.
За три роки пожежі, прямо чи опосередковано пов’язані з бойовими діями, знищили на Олешківських пісках приблизно в півтора раза більшу площу сосняків, ніж за попередні три десятиліття. При цьому 30 тисяч гектарів – не остаточний підсумок: моделювання відображає стан на 12 лютого 2025 року, тоді як регіон і надалі залишається зоною бойових дій, а ліси продовжують горіти.
Моделі поширення соснових насаджень в межах Олешківських пісків: станом на 23 лютого 2022 року (зверху) та станом на 12 лютого 2025 року (знизу). Арени Олешківських пісків: 1 – Каховська, 2 – Козачолагерська, 3 – Олешківська, 4 – Чалбаська, 5 – Збур'ївська, 6 – Іванівська, 7 – Кінбурнський півострів (клацнути по зображенню для перегляду в оригінальному розмірі).
Найбільших абсолютних втрат зазнали сосняки Олешківської та Козачолагерської арен – відповідно близько 8,8 і 5,9 тисячі гектарів. Найбільші відносні втрати зафіксовано на Кінбурнському півострові: тут вигоріло близько 4,8 тисячі гектарів, або 86,1 % соснових насаджень, що існували на початку 2022 року.
Зміни полягають не лише у скороченні площі. Великі лісові масиви розпалися на численні менші й ізольовані ділянки, а середня площа окремого фрагмента соснових насаджень зменшилася майже вчетверо. Сукупні наслідки пожеж попередніх десятиліть і перших років окупації призвели до того, що сформована у другій половині ХХ століття соснова екосистема втратила колишню панівну роль у ландшафтах Олешківських пісків.
Особливістю сучасних згарищ є те, що мертва деревина залишається на місці. Раніше знищені вогнем деревостани здебільшого вирубували протягом одного-двох років, а деревину вивозили. Тепер щонайменше на 30 тисячах гектарів зберігається сухостій – мертві, але ще стоячі дерева. Через бойові дії, мінну небезпеку, зруйновану інфраструктуру та знелюднення регіону прибрати їх буде неможливо ще тривалий час навіть після деокупації.
Автори дослідження припускають, що пошкоджені дерева поступово падатимуть, утворюючи великі вітровали. Їх розкладання, повторні пожежі та природне відновлення рослинності ще довго визначатимуть розвиток згарищ.
На місці втрачених сосняків не обов’язково утворяться суцільні відкриті піски. Попередні спостереження свідчать, що більшість давніших згарищ поступово заростала природним шляхом, а осередки активного розвіювання пісків виникали лише на окремих ділянках із несприятливими умовами. Вітровали можуть додатково стримувати рух піску, даючи рослинності час для відновлення.
Імовірно, на місці колишніх суцільних соснових масивів формуватиметься мозаїка степових, лучних і деревно-чагарникових угруповань. На окремих ділянках можуть виникати гайки берези дніпровської, а у зниженнях зі сприятливими ґрунтовими умовами – природно відновлюватися сосна звичайна. Скорочення площі лісів також може вплинути на ґрунти, водний баланс і рівень ґрунтових вод, а фрагментація насаджень – змінити екологічні зв’язки між окремими частинами ландшафту.
Науковці наголошують: ідеться про можливі напрями подальших змін, а не про вже остаточно встановлені наслідки. Майбутній стан Олешківських пісків має показати системний дистанційний моніторинг – зокрема спостереження за розпадом мертвої деревини, природним заростанням згарищ і поширенням відкритих пісків.
Після деокупації та розмінування дистанційні спостереження необхідно буде доповнити комплексними польовими дослідженнями. Саме вони мають стати основою природоохоронно орієнтованої стратегії управління регіоном, що враховуватиме вже зафіксовані зміни та можливі напрями подальшого розвитку його екосистем.
Бібліографія статті:
Moskalenko, Y., Nitochko, M., Pliushch, S. (2026). War and the Artificial Pine Plantations of the Oleshky Sands: on the threshold of a new reality. GEO&BIO, 28, 83–97. DOI: 10.53452/gb2808
За інформацією Чорноморського біосферного заповідника НАН України