25 червня 2026 року в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського в межах науково-просвітницького форуму «Витоки українського літературознавства» відбулася презентація метабібліографічного довідника «Бібліографічні джерела українського літературознавства», яка стала, без перебільшення, знаковою подією національної гуманітаристики.
«Для фахової спільноти зрозуміло, наскільки важливу працю представляє сьогодні колектив науковців. Важливою — з кількох причин: вона свідчить про інституційну агентність нашої культури, бо за такими скрупульозними речами, що забезпечують інфраструктуру роботи для науковців, стоїть дуже важливий чинник впливу в самій культурі; ця праця також є символом тяглості нашої культури і нашої літератури, і вона засвідчує їхню системність», — зазначила, заступниця генерального директора з наукової роботи Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського докторка наук із соціальних комунікацій Юлія Половинчак, вітаючи учасників заходу.
Метабібліографічний довідник «Бібліографічні джерела українського літературознавства» побачив світ під орудою відомих учених – завідувачки відділу науково-бібліографічної інформації Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського докторки наук із соціальних комунікацій Тетяни Добко і наукового редактора й автора концепції, завідувача відділу національної бібліографії Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського доктора філологічних наук, професора Сидора Кіраля.
Довідник охоплює літературознавчі дані 2003–2021 років, містить 16 розділів, 2223 записи, 60 сторінок іменного покажчика по дві колонки. У ньому представлено відомості про бібліографічні покажчики і словники, а також списки літератури з питань українського літературознавства, виданої впродовж майже 20 років, електронні ресурси, що є унікальними даними, а також шифри зберігання в основному книгосховищі та спецфонді Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Видання містить бібліографічні покажчики досліджень давньої, нової та новітньої української літератури; дитячої літератури; видань діаспори; розвідок про українських письменників, перекладачів і літературознавців. Представлено розділ видань закладів вищої освіти, де є літературознавчі кафедри, а також розділ «Літературні премії та конкурси».
Лейтмотивом презентації метадовідника, як розповіла аудиторії докторка наук із соціальних комунікацій Тетяна Добко, була думка про те, що сучасна бібліографічна наука, ґрунтуючись на методологічних засадах попередників, постійно оновлюється й удосконалюється, завдяки чому демонструє новизну, продуктивність і практичність. Саме з історичними джерелами української бібліографії науковиця ґрунтовно знайомить читачів у вступній статті метадовідника. Розповідаючи про роботу над виданням, Тетяна Добко згадала про видатних бібліографів, які працювали у Бібліотеці (тоді установа називалася Центральною науковою бібліотекою Академії наук України), – Лева Гольденберга, Лілію Бєляєву та Рону Жданову, відома як авторку методичних засад української бібліографії, розроблених нею в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського та запроваджених в інших бібліотеках.
Коли постала нагальна потреба бібліографів-практиків у підготовці видання з літературознавчої бібліографії, фахівці відділу науково-бібліографічної інформації Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського вирішили, що логічно було би задокументувати бібліографічні ресурси, адже весь потік цих ресурсів фіксується у відділі.
«У довіднику відображені всі області України, включно з Кримом. Також ми, користуючись досвідом Рони Станіславівни Жданової, включили деякі посібники, нею пропущені, і також декілька посібників 2022 року, які продовжували попередні видання, або мали вийти 2021 року. Тож маємо вдвічі більше бібліографічних записів, ніж містило попереднє видання, укладене під орудою Рони Станіславівни, – розповіла Тетяна Добко. – Наша праця припала на роки ковіду, потім війни, змінювалися склад колективу, умови праці, але, незважаючи на це, наші співробітники працювали дуже ретельно.
Складність полягає в тому, що бібліографічна продукція видається малими тиражами. І вона не потрапляє до фондів навіть найбільших бібліотек України. За даними дослідження Книжкової палати, ця установа отримує обов’язковий примірник тільки 70% продукції. Тож ми вишукували, писали листи до бібліотек, просили відділ комплектування, який дуже активно з нами працював, безпосередньо зверталися до видавців, щоб якомога повніше відобразити бібліографічні дані.
Протягом досліджуваних років виходило багато поліграфічної продукції, а також чимало видань покажчиків. За статистикою, рекордсменом є Тарас Шевченко, за цей період йому було присвячено більш як 90 бібліографічних посібників, Ліні Костенко – 10, Василю Симоненку – 15. Виходили бібліографічні матеріали, присвячені Олесю Гончару, Василю Стусу, видано чимало покажчиків і в Донецьку, й у Вінниці. Упродовж майже 20 років виходило чимало серій – наприклад, «Повернені імена». Миколаївська бібліотека веде серію «Імениті письменники сучасної України», в якій вийшли покажчики, присвячені Оксані Забужко, Юрію Андруховичу, іншим постатям».
Тетяна Добко також представила працівників відділу науково-бібліографічної інформації Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, котрі працювали над виданням. Це молодша наукова співробітниця Тетяна Гришина, наукова співробітниця Аліна Колесніченко, молодша наукова співробітниця Вікторія Радченко, науковий співробітник Павло Штих, молодша наукова співробітниця Олена Шумілова, наукова співробітниця Віталіна Шкаріна. Літературне редагування видання здійснювала прессекретарка Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського Зоя Шарикова. Окремо Тетяна Добко висловила вдячність Дмитру Чистяку і Ларисі Пономаренко за слушні поради, а також Роксані Харчук за наукове консультування.
«Коли ми говоримо про літературознавство, зазвичай уявляємо яскраві монографії, літературні дискусії чи аналіз художніх текстів. Проте за кожним направду глибоким дослідженням, за кожною успішною дисертацією завжди постає невидимий, але глибокий пласт. Це — бібліографія, яка є фундаментом будь-якої галузі науки як такої, – підкреслив науковий редактор і автор концепції метадовідника «Бібліографічні джерела українського літературознавства» доктор філологічних наук, професор Сидір Кіраль, представляючи видання. – Пригадую, як колись світлої пам’яті академік, літературознавець Віталій Григорович Дончик ув одному зі своїх інтерв’ю наголосив на тому, що кожного разу, коли розпочинав роботу над новою темою, укладав робочу бібліографію відповідних джерел, як і годиться це робити справжньому науковцеві. Хочу також згадати вчених-літературознавців Івана Денисюка, Ніну Калениченко, Леоніда Коваленка, архів яких мав щастя опрацьовувати. Кожен із них залишив раритетну авторську картотеку, тобто бібліографію, за якою можемо відстежувати, які саме джерела вони опрацьовували.
Видання, яке ми презентуємо нині, — це не просто перелік книг, не лише взірцева метабібліографія, це — особливий навігатор, який охоплює колосальний і надзвичайно динамічний період розвитку нашої гуманітаристики з 2003 по 2021 роки. Потреба в такій праці назріла давно. Тим більше в епоху, коли цифрові бази даних змішуються з традиційними друкованими виданнями, досліднику дуже важливо мати надійний орієнтир. І саме таким орієнтиром, сподіваємося, буде наш довідник».
Крім того, науковець розповів про особливості роботи над довідником. За його словами, презентоване видання має наукову та практичну цінність і є направду подією в українській науці та культурі загалом – з кількох причин:
«По-перше, він [довідник] продовжує фундаментальні праці наших попередників. Водночас він повертає в активний науковий обіг десятки забутих або малодоступних регіональних видань.
По-друге, ця праця має колосальний інструментальний характер. Вона зберігає найцінніший ресурс сучасного вченого — час. Тепер аспіранту, докторанту чи закордонному україністові не потрібно витрачати час на пошук першоджерел чи наявних покажчиків. Достатньо розгорнути цей довідник.
По-третє, праця вперше охоплює як друковані покажчики, так і цифрові електронні ресурси, бази даних. У цьому новизна.
По-четверте, тут описано джерела від давньої літератури до сучасної, залучено видання, котрі вийшли поза межами України, тобто діаспорні видання, а також видання, що стосуються національних меншин в Україні.
По-п’яте, цей покажчик стане унікальним плацдармом для нових відкриттів, переосмислення нашої літературної спадщини».
«Те, що цей довідник вийшов друком, попри всі надскладні виклики сьогодення, є свідченням нашої стійкості. Українська академічна наука не просто виживає — вона формує надійний інформаційний тил, фіксує наші культурні кордони та готує ґрунт для майбутнього відродження, — зазначив доктор філологічних наук, професор Сидір Кіраль. — Найщиріші слова подяки нашим воїнам на передовій, які тримають стрій і роблять все можливе, щоб ми працювали в тилу і щоб українці були українцями. Слава ЗСУ, слава Україні!».
Із виходом нової праці науковців Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського привітали заступниця директора Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського кандидатка наук з соціальних комунікацій Лариса Пономаренко, літературознавиця, старша наукова співробітниця відділу зарубіжної україністики Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України кандидатка філологічних наук Роксана Харчук, доктор філологічних наук, професор Микола Степаненко, громадська діячка, журналістка, заступниця головного редактора журналу «Український тиждень», голова Асоціації «Українська бібліотека імені Симона Петлюри» у Парижі Алла Лазарева, завідувачка кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка докторка історичних наук, професорка Марина Палієнко, перекладач, поет, літературознавець, дипломат, кандидат філологічних наук Сергій Ткаченко, директорка Наукової бібліотеки Університету Григорія Сковороди у Переяславі Ольга Шкира, засновник організації «Вікімедіа Україна», відомий вікіпедист Юрій Пероганич.
Підбиваючи підсумок обговорення, доктор філологічних наук, професор Сидір Кіраль нагадав присутнім, що за радянських часів бібліографія перебувала під прискіпливою увагою кадебістів, які пильнували, щоб не з’явилися згадки про заборонених авторів, книги яких або трималися під замком у спецфондах, або й зовсім знищувалися. І не тільки книги, а й самі автори. А тепер Україна повертає своїх літераторів до життя.
За інформацією Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського
