Її батьки пожертвували своїм добробутом заради її освіти.
Обравши фахом математику, вона потрапила в середовище взаєморозуміння та взаємної підтримки.
Цього року світ побачив науково-популярний тритомник її авторства – «Історія математики в культурній спадщині Європи».
Чим приваблює математика?
Що таке успішна наукова кар’єра?
Чому спроби важливі – незалежно від результату?
На ці запитання відповіла в інтерв’ю для проєкту Інституту математики НАН України «Її наукова історія» кандидатка фізико-математичних наук Наталія Іванова, асоційована дослідниця відділу математичної фізики Інституту математики НАН України й наукова співробітниця Європейського університету Кіпру (Нікосія, Кіпр):
- «Математика подобалася мені з дитинства. Це дуже строга наука, але водночас у ній є щось майже магічне. Мене завжди вражало, що з надзвичайно малої кількості припущень – аксіом – за допомогою простих і чітких правил можна побудувати інструмент, здатний описувати Всесвіт».
- «Життя в математиці швидко навчає скромності: я дуже тісно спілкуюся з математиками, які набагато сильніші за мене. Це, з одного боку, домагає «триматися в тонусі», стимулює до постійного розвитку. З іншого, починаєш себе порівнювати з ними, і чітко бачиш свою «наукову стелю», розумієш, що те, що для тебе недосяжне, для твоїх друзів і колег – звичайна рутина».
- «Найскладнішим для мене було навчитися поєднувати материнство з науковою роботою. Йдеться навіть не стільки про саме материнство, скільки про втрату можливості працювати у великих безперервних часових проміжках, постійну багатозадачність і складність планування часу, які неминуче виникають під час виховання дитини. <…> Найважчим було змінити свій звичний стиль роботи й навчитися працювати в нових умовах».
- «Часто під кар’єрою розуміють рух адміністративними щаблями або постійне зростання доходу. Від такої моделі я свідомо відмовилася. Для мене успішна наукова кар’єра – це передусім зростання рівня власних досліджень, поглиблення розуміння своєї основної галузі та суміжних напрямів».
- «Для мене успіх у науці – радше з площини відчуттів, ніж формальної логіки. Іноді, читаючи певні наукові роботи, просто відчуваєш, що автору вдалося зробити щось справді унікальне й визначне – і саме в цей момент стає зрозуміло, що це і є успіх».
- «Насправді жінки й чоловіки мають однаковий потенціал у науці та технологіях, і STEM-спеціальності однаково підходять усім, незалежно від статі. Більшість так званих гендерних проблем у STEM, на мою думку, є наслідком суспільних стереотипів і усталених соціальних моделей, а не реальних відмінностей у здібностях».
- «Якщо вам справді подобається наука – обов’язково спробуйте. Так, у житті науковиць багато складнощів і викликів, але й винагороди не менші. Відчуття успіху та реалізації в улюбленій справі – унікальне, його складно порівняти з чимось іншим. А якщо з часом ви зрозумієте, що це не ваш шлях, – ви завжди зможете змінити напрям. Спробувати й дізнатися – завжди краще, ніж шкодувати, що не наважилися».
- «Зазвичай у цьому контексті [щодо того, чому жінкам важливо бути видимими в науковому просторі] говорять про подолання гендерних стереотипів, забезпечення рівності та стимулювання інновацій – і з цим я повністю погоджуюся. Дослідження також показують, що попри значний внесок жінок у науку, їхні досягнення часто залишаються недооціненими або навіть ігноруються – це так званий ефект Матильди. Але для мене є ще одна надзвичайно важлива причина. Видимі, успішні науковиці стають рольовими моделями для наступних поколінь. Їхня присутність у науковому просторі руйнує стереотип про те, що наука – це «чоловіча справа», зменшує суспільний тиск і дає молодим дівчатам сміливість обирати кар’єру в STEM. Часто саме можливість побачити «таку ж, як ти» людину в науці стає вирішальною».
P.S. Нагадуємо, цього року в Інституті математики НАН України на Міжнародний день жінок у математиці (12 травня) заплановано міжнародний науково-практичний семінар «Українські жінки в математиці: симетрійний аналіз та його застосування». Приєднуйтеся!