У науку її привела природна дитяча допитливість.
Вона не любить публічності, але визнає, що для науковиць важливо бути видимими.
«Математика – понад усе» – таким могло би бути її професійне гасло.
«Мій шлях до науки почався з інтересу до структурованості: мене завжди приваблювали ситуації, де за складністю приховується внутрішній порядок або окремі «чарівні» випадки, що не вкладалися у загальні правила. Поступово це переросло у серйозне захоплення математикою як мовою, якою можна описувати найрізноманітніші явища. <…> Математика сформувала звичку думати й дала відчуття свободи; навчила не просто знаходити відповіді, а правильно ставити запитання. Моя сфера досліджень поєднує чисту математику з несподіваними зв’язками з фізикою, геометрією та диференціальними рівняннями. Це нескінченний простір з цікавих задач і питань», – розповідає докторка фізико-математичних наук Марина Нестеренко, провідна наукова співробітниця Інституту математики НАН України.
Про сумнів як нормальну частину наукового шляху, про труднощі й мотивацію в житті дослідниці, а також про те, як важливо, щоб поряд були ті, що оцінять твій складний професійний гумор, читайте в інтерв’ю нашої колеги для проєкту «Її наукова історія».