Міжнародний день жінок і дівчат у науці (11 лютого) та Міжнародний день жінок у математиці (12 травня) минули, але непроминальними лишаються жіноча праця і жіночий внесок у розвиток науки, зокрема й математики. Продовжуємо ділитися розмовами з яскравими українськими математикинями. Ці інтерв’ю стали можливими завдяки проєкту Інституту математики НАН України «Її наукова історія». Сьогодні про себе і свій шлях у математиці розповідає кандидатка фізико-математичних наук Анна Аноп, старша наукова співробітниця Інституту математики НАН України й наукова співробітниця Ґьоттінґенського університету імені Ґеорґа Ауґуста (Німеччина).
Її мама була вчителькою математики і прищепила доньці любов до цієї науки.
Найбільше її надихають викладання і популяризація математики у соцмережах.
Сумніви щодо майбутнього фаху допоміг розвіяти її науковий керівник, який розшукав її, коли вона перестала виходити на зв’язок.
Як примирити кар’єру і родину?
Про що сигналізує страх перед новим і як угамувати синдром самозванця?
Яку роль відіграють жіночий приклад і жіночий досвід у науці?
Читайте у повному тексті інтерв’ю.
А наразі – кілька важливих цитат із нього:
- «[Раніше] Я могла вважати себе недостатньо розумною, недостатньо підготовленою або такою, що випадково опинилася серед сильних людей. З часом я зрозуміла, що такі думки не завжди відображають реальність. Мені допомагає дія: працювати, вчитися, викладати, виступати, бачити результати своєї праці. Коли ти продовжуєш рухатися вперед, навіть із сумнівами, поступово зʼявляється більше внутрішньої опори».
- «Людині, яка сама не проходила науковий шлях, іноді складно зрозуміти, скільки внутрішньої роботи, часу й емоцій потребує наука. Але зараз поруч зі мною є людина, яка мене розуміє й підтримує. І саме завдяки цій підтримці питання поєднання науки й особистого життя вже не здається таким складним. Коли поруч правильна людина, багато речей стають природнішими. <…> Карʼєра й сімʼя можуть співіснувати, якщо є взаєморозуміння, підтримка й повага до вибору одне одного. Для жінки в науці це особливо важливо, тому що науковий шлях часто потребує багато часу, терпіння й емоційної витримки».
- «Для мене успіх у науці – це не лише нагороди, гранти чи публікації, хоча вони, звісно, теж важливі. Успіх – це коли твоя робота має сенс: коли ти розвиваєшся, робиш внесок у свою галузь, передаєш знання іншим і надихаєш молоде покоління не боятися навчатися. Мені здається, справжній успіх – це коли твій шлях стає корисним не лише для тебе».
- «Я хотіла б зруйнувати міф про те, що математика чи наука – це “не жіноча” сфера. Жінки можуть займатися математикою, бути науковицями, викладачками, дослідницями – і водночас залишатися собою, бути жіночними, мати сімʼю, особисте життя й власні мрії. Наука не має статі. Вона потребує мислення, праці й любові до того, що ти робиш».
- «Якщо у вас є бажання, інтерес і талант, але вас зупиняє тільки страх – ідіть у цей страх. Бо страх не завжди означає, що вам не треба цього робити. Іноді він означає, що перед вами щось справді важливе. Не потрібно чекати моменту, коли ви будете повністю впевнені в собі. Часто впевненість приходить уже в процесі – коли ви робите крок, потім ще один, і поступово бачите, що здатні на більше, ніж думали».
- «Жінкам важливо бути видимими в науці, тому що молоде покоління має бачити різні приклади. Дівчата повинні розуміти, що наука, математика, технології – це простір, де для них також є місце. Коли школярка або студентка бачить жінку-науковицю, яка розвивається, викладає, досліджує, виступає, має сімʼю й залишається собою, це руйнує багато внутрішніх страхів та стереотипів. Видимість важлива, бо вона показує: “Я теж можу”».