ХХІХ Міжнародна наукова конференція «Сходознавчі читання А. Кримського»: головні підсумки

17.07.2026

25–26 червня 2026 року Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України в онлайн-форматі провів ХХІХ Міжнародну наукову конференцію «Сходознавчі читання А. Кримського», присвятивши її 100-річчю Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства. До заходу долучилося близько 100 учасників із наукових і освітніх установ України, Болгарії, Великої Британії, Греції, Італії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Туреччини, США та Швеції. Робота десяти секцій охопила практично весь спектр сходознавчого знання – від давньої історії й археології до безпекових викликів сьогодення, засвідчивши широту сучасних українських орієнталістичних студій.

Секція «Історія та культура країн Сходу» провела слухачів крізь японську гравюру доби модерну, ювелірні прикраси Центральної Азії й текстильні пам’ятки Китаю з колекції Ханенків. Історичні студії було представлено дослідженнями Книги мертвих, флоту Нового Царства Єгипту, освітньої реформи в Японії доби Мейдзі, а також модернізації збройних сил Китаю у першій половині XX століття. Міжнародні відносини та геополітику регіону висвітлено крізь призму монгольських планів щодо Сіньцзяна. Доповіді й обговорення на секції відзначилися широким хронологічним охопленням і залученням унікальних джерельних матеріалів, зокрема музейних колекцій та архівних документів.

Секція «Політичні, економічні та соціокультурні проблеми розвитку країн сучасного Сходу» зосередилася передусім на економіці Китаю та морській стратегії Пекіна, а також на публічній дипломатії Пакистану за участі військових.

Секція «Релігії та філософські вчення Сходу» об’єднала дослідження буддійської, індуїстської та інших духовних традицій, зокрема сучасні практики медитації в діалозі із західною думкою.

Секція «Історія сходознавства» відтворила інтелектуальну генеалогію дисципліни від орієнтального сегмента історіософії німецького просвітника Авґуста Людвіґа Шльоцера до «миколаївського сліду» академіка Агатангела Кримського й орієнталізму Дмитра Яворницького. Значна частина доповідей присвячувалась інституційній історії викладання й розвитку сходознавства в різних регіонах України.

Секція «Україна і Схід» подарувала справжні архівні знахідки: оцінку японського консула Танаки, який ще у 1930-х роках обчислював втрати України від Голодомору мільйонами осіб, і запис про татар у щоденнику професора Кістяківського, що документує шлях міграції казанських татар в Україну.

Секція «Великий степ» простежила історію Хозарського каганату, ногайський протекторат над Південно-західною Руссю ХІІІ століття та японську порцеляну Імарі-Аріта, знайдену під час розкопок Хотинської фортеці, – доказ того, наскільки далекими були торговельні зв’язки степової цивілізації.

Секцію «Сходознавчі аспекти юдаїки» було організовано у співпраці з Міжнародною Міждисциплінарною сертифікатною програмою з юдаїки. Доповіді стосувалися дослідження текстів і пам’яток мовою іврит – єврейської писемної спадщини від біблійних часів до Новітнього часу, документальних джерел з історії єврейських спільнот, епіграфічних пам’яток та інших написів, – а також єврейської історії та культури в контексті культур Сходу.

Філологічну глибину сходознавства розкрила секція «Східні мови та літератури»: питання перекладу кримськотатарської поезії та історія кримськотатарської лексикографії, проблеми художнього часу і простору в арабському романі, філософський пошук в іранській поезії й живописі. Окремий блок становили дослідження медіадискурсу, типології назв релігійних текстів і бібліотечно-бібліографічної класифікації мов, що підкреслило методологічну різноманітність і мультидисциплінарність секції.

Особливо резонансним стало засідання секції «Історія та культура корінних народів і міноритарних спільнот в Україні»: регламент довелося перевищити на цілу годину через жваве обговорення, а серед слухачів були присутні представники національних спільнот України, що підкреслило практичну й соціальну важливість озвучених наукових тем. Тут прозвучали сюжети про те, як повномасштабне російське вторгнення 2022 року остаточно розвіяло концепт «пострадянського корейця», про грецьких біженців Одещини 1820-х років, чиї стратегії адаптації майже дослівно повторюються сьогодні, про великодній хліб «псатир» як маркер ідентичності маріупольських греків у розсіянні та про «стратегії умовчання», якими приазовська громада захищає найболючіші теми своєї історії. Представлені доповіді чітко засвідчили деколонізаційний розворот в українській гуманітаристиці. Дискусії підкреслили, що вивчення культури корінних народів і міноритарних спільнот в умовах сучасної війни є не лише академічним завданням, а й важливим інструментом збереження культурної спадщини, історичної пам’яті та протидії імперським ідеологічним апропріаціям.

Окремо варто відзначити секцію «Російсько-українська війна та країни Азії: наративи, безпекові виклики, геополітичні зміни», присвячену осмисленню російсько-української війни крізь призму азійських держав – Китаю, Японії, В’єтнаму, Індії, Непалу, країн Близького Сходу, Центральної й Південної Азії та Південного Кавказу. Тематично доповіді поділялися на три взаємопов’язані блоки: медійно-наративний аналіз, безпековий і геополітичний аналіз, академічний і зовнішньополітичний дискурс окремих держав щодо війни. Секція продемонструвала комплексний міждисциплінарний підхід до аналізу впливу російсько-української війни на азійський регіон, поєднавши методи корпусної лінгвістики, контент-аналізу наукометричних баз, дискурс-аналізу медіа й культурних текстів і порівняльної політології. Доповіді засвідчили спільну методологічну тенденцію: велика увага приділялася механізмам мовної та наративної нейтралізації агресії в офіційних і академічних текстах азійських держав.

Загалом конференція засвідчила не лише високий науковий рівень і географічну широту учасників, а й здатність української сходознавчої школи поєднувати класичну філологічну й історичну ерудицію з гострою реакцією на виклики сьогодення, засвідчивши вагомість українських орієнталістичних здобутків у світовому науковому контексті.

За підсумками конференції заплановано видати збірник матеріалів.

За інформацією Інституту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України

Установи НАН України, підрозділи, наукові напрями, про які йдеться у повідомленні: