Експертні напрацювання науковців Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України стали основою для формування нової державної програми «Досвід має значення», спрямованої на повернення людей віком 50+ на ринок праці та подолання кадрового дефіциту в Україні.
Результати дослідження «Ринок праці після 50 років: що насправді думають роботодавці – і що з цим робити» були представлені під час дискусії в агентстві Інтерфакс-Україна. Дослідження провів Український центр соціальних реформ Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.
У центрі уваги н ауковців – концепція так званої «срібної економіки», тобто активного професійного довголіття. Науковці аналізують не лише ставлення роботодавців до працівників старшого віку, а й бар’єри, які самі люди 50+ часто створюють через внутрішні стереотипи щодо власної конкурентоспроможності. Наступний етап дослідження буде присвячений безпосередньо погляду самих людей старшого віку на роботу, перенавчання та професійну реалізацію.
Директор Інституту демографії та досліджень якості життя академік НАН України Елла Лібанова у своєму виступі наголосила, що Україна не може будувати стратегію економічного відновлення лише на очікуванні повернення мігрантів. За її словами, головним ресурсом мають стати внутрішні резерви країни – насамперед люди старшого віку та люди з інвалідністю.
«Категорія 50+ – це не проблема соціального забезпечення, а один із найбільших нереалізованих ресурсів української економіки», – підкреслила Елла Лібанова.
Вона звернула увагу, що рівень економічної активності людей старшого віку в Україні залишається значно нижчим, ніж у країнах Європи. Зокрема, лише близько 15% людей з інвалідністю в Україні залучені до роботи, тоді як у європейських країнах цей показник сягає 60%.
На думку науковиці, без зміни підходів до зайнятості старшого покоління Україна ризикує зіткнутися з критичним дисбалансом між працюючими та пенсіонерами. Саме тому важливо не лише долати упередження роботодавців, а й змінювати суспільні поведінкові моделі та відмовлятися від стереотипу, що після 50 років людина автоматично втрачає професійну цінність.
Окремо Елла Лібанова наголосила на необхідності переходу від моделі «роботи заради виживання» до моделі активного професійного довголіття, коли люди продовжують працювати завдяки наявності мотивації, умов та можливостей для самореалізації.
Під час дискусії також ішлося про міжнародний досвід підтримки зайнятості людей старшого віку – зокрема механізми державного стимулювання роботодавців, податкові пільги та програми дофінансування працевлаштування.
Учасники заходу наголосили, що саме експертне середовище НАН України сьогодні формує наукову базу для державних рішень у сфері ринку праці, демографічної політики та розвитку людського капіталу в умовах війни й повоєнного відновлення країни.