Острівський загін Архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАН України завершив десятий польовий сезон досліджень комплексу різночасових археологічних пам’яток «Острів – Старі Сухоліси» у Пороссі.
У 2026 році археологи зосередили роботи у південній частині середньовічного могильника та на багатошаровому поселенні Острів, а після перерви поновили дослідження давньоруського городища в урочищі Старі Сухоліси.
На середньовічному могильнику дослідили 12 поховань, тож їх загальна кількість за всі роки розкопок сягнула 168. Близько половини комплексів цього сезону були частково пошкоджені або майже повністю зруйновані багаторічною оранкою, окремі поховання постраждали від грабіжницьких втручань. Водночас археологи зафіксували низку добре збережених комплексів і кілька нових для пам’ятки категорій знахідок.
Зокрема, вперше на Острові дослідили поховання з мечем. Від нього збереглися залізне перехрестя, елементи руків’я та дерев’яні піхви із залізними деталями кріплення.
Ще кілька унікальних для пам’ятки знахідок походять із жіночого поховання. Тут уперше виявили скляний перстень і дві срібні монети-дирхеми, які використовували як підвіски, а також скроневе кільце з трьома срібними зернистими намистинами дреговичського типу.
Серед інших знахідок сезону – характерні для Острова підковоподібні фібули, бронзові браслети й персні, скроневі кільця, скляні та золотоскляні намистини, залізні ножі, пірофілітові пряслиця й дерев’яні відра. Особливо багатим на інвентар стало поховання №157: разом із жінкою поклали п’ять бронзових браслетів, три з яких мали зооморфні закінчення, два спіральні персні, кільця, ланцюжок, золотоскляні намистини та пряслице.
Нові матеріали допомагають археологам детальніше простежити, як у громаді, що користувалася могильником, змінювалися поховальні традиції та матеріальна культура. Поряд із північною та північно-західною орієнтацією поховань, характерною для ранніх комплексів, у південній частині некрополя з’являються поховання, орієнтовані головою на захід. В одному з жіночих поховань небіжчицю поклали зі складеними на грудях руками, а весь супровідний інвентар становив лише один перстень. Водночас серед знахідок зростає частка речей давньоруського кола. Це свідчить про поступове поєднання балтських елементів із місцевими традиціями та подальше переважання останніх.
Помітну частину досліджених цього року комплексів становлять дитячі й підліткові поховання. В одному з них двох дітей поховали в одній дерев’яній домовині. Разом із похованнями дорослих чоловіків і жінок ці матеріали свідчать, що некрополь належав сталій громаді, історію якої можна простежувати протягом кількох поколінь.
Паралельно археологи продовжили дослідження багатошарового поселення Острів. Тут культурні нашарування сягають від 0,5 до 1,5 м. Цього сезону виявили вісім різночасових об’єктів, найбільший із яких – житлова споруда черняхівської культури зі слідами пожежі. Серед знахідок – фрагменти гончарної та ліпної кераміки, прясла, грузила, лунниці й фібули. Окремі матеріали належать до доби бронзи та раннього залізного віку, а ранньослов’янський період представлений поодинокими матеріалами празької культури.
Після перерви дослідники повернулися й до давньоруського городища Старі Сухоліси. Тут продовжили розріз у напрямку центру майданчика. Археологи встановили, що за смугою споруд уздовж внутрішнього боку укріплень насиченість давньоруського культурного шару суттєво зменшується. Ці дані допомагають уточнити планувальну структуру городища та характер використання його внутрішньої території. Нижче давньоруського шару зафіксували також давніший горизонт та об’єкт, попередньо датований добою бронзи – раннім залізним віком.
Дослідження Острова тривають у межах багаторічної міжнародної співпраці. Першим її етапом був українсько-німецький проєкт «Baltic Migrants in Kyivan Rus’» у 2019–2020 роках. Із 2022 року роботи підтримує Німецьке науково-дослідне товариство в межах проєкту «Baltic Migrants on the Eastern Border of Kyivan Rus’. The Late Viking Age Archaeological Complex of Ostriv on the Ros’ (Ukraine)» (DFG №508078428).
Матеріали розкопок досліджують із застосуванням сучасних природничих методів. Антропологічний аналіз дає змогу визначати стать, вік, стан здоров’я та особливості фізичних навантажень похованих; AMS-радіовуглецеве датування – уточнювати хронологію комплексів; аналіз давньої ДНК – досліджувати генетичну спорідненість і походження людей; стабільних ізотопів – реконструювати їхню дієту та мобільність. Металеві вироби також вивчають методами матеріалознавства, щоб встановити їхній склад і технології виготовлення.
У польових роботах разом зі співробітниками Інституту археології НАН України працювали студенти-волонтери й аспіранти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Бердянського державного педагогічного університету та Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Результати сезону 2026 року доповнюють відомості про поховальний обряд і матеріальну культуру східнобалтійських мігрантів та їхніх нащадків у Пороссі, а також дають нові дані про заселення цієї території в різні історичні періоди – від доби бронзи до середньовіччя. Дослідження комплексу «Острів – Старі Сухоліси» планують продовжити у польовому сезоні 2027 року.
За інформацією Інституту археології НАН України
