Україна вже сьогодні стикається зі стрімким старінням населення, дефіцитом робочої сили та необхідністю переосмислення підходів до ринку праці, пенсійної системи й повоєнної відбудови. Однією з відповідей на ці виклики може стати розвиток так званої «срібної економіки» – активного залучення людей старшого віку до економічного життя та створення умов для їхньої професійної реалізації.
Про це розповіла директорка Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України академік НАН України Елла Лібанова в інтерв'ю YouTube-каналу «Шелтер».
За словами науковиці, за актуальними оцінками Інституту, на території України, що перебуває під контролем української влади, нині проживає близько 29 мільйонів осіб. Водночас населення продовжує концентруватися у великих містах, насамперед у Києві, де зосереджені можливості для працевлаштування та розвитку ринку житла.
Елла Лібанова наголосила, що процес старіння населення вже суттєво впливає на економіку країни. За прогнозами Міністерства соціальної політики, до 2030 року кожен четвертий житель України буде старшим за 60 років. Натомість сьогодні працюють лише 13,2% українців віком від 60 до 70 років – майже утричі менше, ніж у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку. Водночас частина людей цього віку продовжує працювати у неформальному секторі економіки.
На думку демографині, дефіцит кадрів уже змушує роботодавців активніше залучати до роботи людей старшого віку та жінок, зокрема через їхнє професійне перенавчання. Саме тому розвиток «срібної економіки» має стати одним із важливих напрямів державної політики. Йдеться не лише про створення можливостей для працевлаштування людей старшого віку, а й про розвиток геріатричної допомоги, соціальних і побутових послуг та інших сервісів, орієнтованих на літніх людей.
Окрему увагу Елла Лібанова приділила пенсійній системі. За її словами, покладатися виключно на солідарну пенсію не варто. Для отримання належного пенсійного забезпечення необхідними є офіційна зайнятість і сплата єдиного соціального внеску, а також формування власних довгострокових заощаджень.
Говорячи про ринок праці після завершення війни, науковиця зазначила, що Україна неминуче зіткнеться з потребою залучення іноземної робочої сили. Водночас така політика, на її переконання, має бути чітко врегульованою. Зокрема, вона запропонувала орієнтуватися на систему відбору за професійними та кваліфікаційними критеріями, подібну до канадської, а також не допускати формування ізольованих етнічних анклавів.
Під час інтерв'ю Елла Лібанова також звернула увагу на можливі соціальні виклики повоєнного періоду. Серед них – потенційна напруга між різними групами населення через різний досвід війни, труднощі інтеграції внутрішньо переміщених осіб, а також ризики проявів дискримінації за віком і статтю на ринку праці.
Оцінюючи перспективи післявоєнної відбудови, науковиця зазначила, що різні регіони України матимуть неоднакові стартові можливості. На її думку, особливої державної підтримки потребуватимуть прикордонні та постраждалі від бойових дій області. Для їхнього відновлення необхідно створювати спеціальні стимули для бізнесу та населення, щоб ці території не втратили економічний потенціал і не перетворилися на депресивні регіони.