Дефіцит робочої сили, масова зовнішня міграція та воєнні виклики суттєво змінили структуру українського ринку праці. Про те, як трансформується ставлення до працівників віком 55+ та чи може саме це покоління стати опорою економіки, в інтерв’ю РБК-Україна розповіла директор Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України академік НАН України Елла Лібанова.
За словами науковиці, сьогодні роботодавці дедалі частіше звертаються до старших працівників, особливо у галузях промисловості, будівництва, транспорту та сільського господарства. В умовах мобілізації та відтоку молодших кадрів саме чоловіки 60+ стали однією з найбільш затребуваних категорій на ринку праці. Водночас у сервісних і креативних секторах зберігаються структурні бар’єри, які обмежують участь старших працівників у фронт-офісних і клієнтоорієнтованих ролях.
Елла Лібанова наголошує, що сучасний ейджизм в Україні проявляється не стільки у формі прямої дискримінації, скільки через сегментацію зайнятості: старших людей охоче залучають до стабілізуючих та операційних функцій, однак рідше – до стратегічних чи інноваційних напрямів. Дослідниця також звертає увагу на явище «самоейджизму», коли самі представники покоління 55+ занижують власний професійний потенціал.
В інтерв’ю окремо порушено питання поваги до робітничих професій, дисбалансу між престижем вищої освіти та потребами економіки, а також ролі старшого покоління у формуванні кадрового ресурсу повоєнного відновлення. За оцінкою демографа, саме старші працівники можуть стати стабілізуючим чинником економіки та «якорем» для повернення молоді з-за кордону.
Науковиця підкреслює, що дослідження «Срібна економіка України: потенціал покоління 55+» покликане сформувати підґрунтя для переходу від ситуативного залучення старших працівників до довгострокової політики вікової інклюзії.