Навіщо і як люди вигадують і підживлюють міфи про Чупакабру, Лох-Несське чудовисько, Єті й інших криптид і чому міфологізують реальних тварин?
У чому різні види птахів схожі та якими специфічними еволюційними пристосуваннями різняться?
Як давно в Україні гніздують фламінго?
Чи потрібна фантазія для вивчення викопних тварин?
Чому одні види живих істот потрапляють до нашої картини світу, а інших ми не помічаємо?
Про все це і значно більше розповів в інтерв’ю інтернет-виданню «Лівий берег» науковець-палеоорнітолог, автор науково-популярного блогу «Стромата», провідний науковий співробітник відділу палеонтології Національного науково-природничого музею НАН України доктор біологічних наук Леонід Горобець.
- «Міф буде завжди. Він цікавіший і простіший за реальне знання. Хай одна людина залишиться на планеті, вона придумає свої міфи, чому так, чому сяк. Бо це пояснення світу і ми його завжди знаходитимемо. <…> Ми шукали співрозмовників у космосі, шукаємо їх і на Землі. Зараз у ШІ. <…> …міфи вічні. Вони були стільки, скільки людство існує, і стільки ж існуватимуть. Але до них варто ставитися більш усвідомлено. Щось варто відрефлексувати».
- «Якщо розглядати фантазію як цілеспрямоване вигадування, то нафантазувати можна хіба що фантастичний світ. Я би радше говорив про уяву. Вона потрібна [палеонтологу], наприклад, щоб подивитися на речі ширше. Зоологи іноді нарікають: ви, палеонтологи, знайшли одну кісточку — і вже робите висновок, що ця тварина тут жила. А раптом це випадковість? Справді, до нас доходить лише крихітна частина того, що колись існувало. Але майже всі рештки, які ми знаходимо, якраз і свідчать про більш-менш чисельну популяцію, яка була тут тривалий час, а не про одну випадкову тварину, що колись забігла. Інший приклад. Те, що палеонтолог називає кісткою якогось динозавра, насправді каміння. І той, хто скаже «це ж просто камінь», формально буде абсолютно правий. Потрібна уява, щоб побачити за ним не випадковий уламок, а слід живої істоти».
- «Це мене завжди вражає в еволюційному процесі. Є обмежена кількість органів, вони, як правило, не зникають, а трансформуються, і при цьому виникає надзвичайна кількість варіацій, шалене розмаїття. І, головне, куди саме заведе еволюція, передбачити дуже важко».
- «Ось навесні люди питали в мережі: «А ви помітили, як багато в цьому році співає птахів?». Насправді, за моїми суб’єктивними враженнями, навіть менше, ніж зазвичай. Але тепер люди банально о 4–5-й ранку часто не сплять після тривог і помічають спів, — каже Леонід. — Часто питають, приміром, про снігурів, мовляв, куди вони зникли. А вони не зникали, просто ми не звертаємо на них уваги».