Український Тризуб як символ «майбутньої вільної Росії» – саме так у середині ХХ століття його намагалася представити одна з найвпливовіших російських емігрантських організацій – Національно-трудовий союз (НТС). Про цю маловідому сторінку історії розповів у статті для Kyiv Post головний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України доктор історичних наук Юрій Шаповал.
Як зазначає дослідник, ще у 1936 році керівництво НТС ухвалило рішення використовувати як свою емблему Тризуб на тлі російського біло-синьо-червоного прапора. Ідеологи організації стверджували, що цей знак є не українським національним символом, а нібито «загальноруською» спадщиною Київської Русі.
У статті наголошується, що такий підхід спирався на імперську концепцію, відповідно до якої спадщина Київської Русі розглядалася як винятково російська. Водночас прихильники НТС фактично ігнорували той факт, що ще у 1918 році Тризуб був офіційно затверджений державним гербом Української Народної Республіки та став одним із ключових символів українського визвольного руху.
За словами Юрія Шаповала, використання Тризуба російською організацією викликало різку реакцію українських емігрантських середовищ, які розцінювали це як спробу привласнення української історичної та національної спадщини. Протести лунали протягом десятиліть, однак НТС так і не відмовився від свого символу.
Дослідник вважає, що ця історія є одним із ранніх прикладів спроб привласнення українських історичних символів через наратив про «спільну» або «загальноросійську» спадщину Київської Русі – підхід, який і сьогодні залишається складовою російської історичної політики.