Про технічний стан мосту імені Євгена Патона у Києві, результати останнього обстеження споруди та можливі сценарії її подальшої експлуатації розповів генеральний директор Українського інституту сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського член-кореспондент НАН України Олександр Шимановський в інтерв’ю виданню «Економічна правда».
Міст Патона, збудований у 1953 році під керівництвом академіка Євгена Патона, став першою у світі суцільнозварною мостовою спорудою. Його розрахунковий ресурс становив близько 100 років. Водночас технічний стан конструкцій почав поступово погіршуватися ще з 1980-х років.
Як зазначає Олександр Шимановський, однією з головних причин деградації конструкцій стало систематичне недотримання міжремонтних періодів.
«Вчасно не проводилися поточні та капітальні ремонти. Фактично за мостом не доглядали, тому металоконструкції швидко кородували», – пояснює науковець.
Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського, який свого часу розробив проєкт мосту, регулярно здійснює моніторинг його технічного стану. За результатами інструментального обстеження у 2018 році споруду було віднесено до п’ятого стану – непрацездатного. Чергове обстеження, проведене у 2025 році, підтвердило цей висновок.
Однією з ключових проблем є значна корозія металевих елементів конструкції, насамперед поперечних балок під деформаційними швами. Через ці шви на метал потрапляють волога та реагенти, якими взимку посипають дорожнє покриття, що пришвидшує руйнування металу.
«Коли мене туди викликали, я просто пальцями виламував шматки цих балок – метал повністю з’їла корозія», – згадує науковець.
Водночас головні балки мосту залишаються у відносно кращому стані, що наразі забезпечує збереження загальної несівної здатності споруди.
Суттєво змінилося і транспортне навантаження на міст. Якщо під час проєктування передбачалося приблизно 10 тисяч автомобілів на добу, то нині цією переправою щоденно користуються до 130 тисяч транспортних засобів.
Фахівці наголошують, що міст потребує комплексних робіт з відновлення. Одним із можливих рішень є реставрація з адаптацією до сучасних умов, яка передбачає заміну важкої залізобетонної плити проїжджої частини на легшу ортотропну металеву плиту. Це дозволило б зменшити навантаження на конструкції та продовжити термін експлуатації мосту.
За словами Олександра Шимановського, попри складний технічний стан, сценарій раптового повного руйнування мосту малоймовірний.
«Це не означає, що він зруйнується сьогодні чи завтра. Це означає, що в будь-який момент з ним може щось трапитися. Коли саме – ніхто не може сказати», – зазначає науковець.
Міст імені Є.О. Патона є важливим інженерним та історичним об’єктом столиці і одним із символів української інженерної школи зварювання, започаткованої академіком Євгеном Патоном.
Детальніше – у матеріалі «Економічної правди».