Війна XXI століття – це боротьба не лише за території, а насамперед за людей. Саме людський потенціал України від початку був однією з головних цілей російської агресії. На цьому наголосила директор Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України академік НАН України Елла Лібанова в інтерв’ю Новини.LIVE.
Елла Лібанова окреслила три ключові міграційні загрози для України.
Перша – неповернення значної частини українських біженців. Що довше триває війна, то сильніше люди інтегруються в життя інших країн: діти навчаються у школах і вишах, дорослі знаходять роботу, житло та формують нові соціальні зв’язки. Водночас руйнування житла, інфраструктури та робочих місць в Україні часто позбавляють людей можливості повернутися навіть за наявності такого бажання.
Друга загроза – повоєнне возз’єднання сімей за кордоном. Після завершення воєнного стану існує ризик, що частина чоловіків виїде до родин у ЄС, якщо в Україні вони не матимуть стабільної роботи, житла та зрозумілих перспектив.
Третій виклик – майбутня імміграція. Через дефіцит робочої сили та масштабну повоєнну відбудову український бізнес буде змушений залучати працівників з інших країн. Науковиця наголошує: якщо еміграція є насамперед проблемою ринку праці та економіки, то імміграція потребує продуманої державної політики, здатної забезпечити інтеграцію нових працівників і водночас уникнути соціальних конфліктів.
Окрему увагу в інтерв’ю Елла Лібанова приділила соціальному портрету українських мігрантів. За її словами, більшість жінок, які виїхали за кордон, мають високий рівень освіти та професійну кваліфікацію, однак часто змушені погоджуватися на роботу нижчої кваліфікації. Саме тому важливими умовами для їхнього повернення залишаються безпека, житло та можливість професійної реалізації в Україні.
Науковиця також застерегла від поглиблення суспільного розколу між українцями, які виїхали, і тими, хто залишився в країні. На її думку, стигматизація людей за кордоном лише ускладнює майбутнє повернення та реінтеграцію громадян.
Говорячи про повоєнну міграційну політику, академік наголосила: Україні необхідно вже зараз формувати власну модель регулювання імміграції з чіткими правилами та механізмами інтеграції. Серед пропозицій Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи – запровадження бальної системи робочих віз і недопущення формування ізольованих етнічних анклавів.
Водночас Елла Лібанова підкреслила, що скорочення чисельності населення та демографічне старіння залишатимуться довгостроковими викликами для України навіть у разі повернення значної частини мігрантів.