Які умови можуть повернути українців з-за кордону, як дефіцит кадрів уже змінює ринок праці та чому Україні доведеться значно активніше залучати до нього жінок і людей старшого віку? Про демографічні зміни, спричинені війною, та рішення, від яких залежатиме людський потенціал країни у найближчі десятиліття, розповіла директор Інституту демографії та досліджень якості життя імені М.В. Птухи НАН України академік НАН України Елла Лібанова.
В інтерв’ю проєкту «Планета людей» від The Ukrainians Media науковиця вона наголосила: перспективи повернення українців, які через війну виїхали за кордон, залежатимуть не лише від безпеки. Значна частина українок за цей час вивчає мови, знаходить роботу й інтегрується у країнах перебування. Тому для повернення потрібні зрозумілі перспективи життя в Україні – гідно оплачувана робота, житло, якісні школи й дитячі садки, доступна медицина та соціальна інфраструктура.
Війна вже суттєво змінює і ринок праці. Через дефіцит кадрів жінки дедалі частіше опановують професії, які традиційно вважалися чоловічими, зокрема у транспорті, енергетиці, будівництві та промисловості. Водночас старіння населення потребує іншого ставлення до працівників старшого віку – можливостей для перекваліфікації, постійного навчання та довшої професійної активності.
Окрема тема розмови – роль жінок у сучасному українському суспільстві. Елла Лібанова звертає увагу, що українки історично не відповідали уявленню про «слабку стать», а повномасштабна війна ще виразніше продемонструвала їхню роль. Жінки забезпечують життя родин у вимушеній міграції, працюють, волонтерять, служать у Силах оборони та перебирають на себе нові професійні функції.
Говорячи про Україну через 30 років, демографиня наголошує на необхідності вже сьогодні інвестувати в людський потенціал – освіту, охорону здоров’я, зокрема ментального, та розвиток дітей. Серед навичок, особливо важливих для наступних поколінь, – критичне мислення, адаптивність, емоційний інтелект і здатність постійно вчитися.
В інтерв’ю Елла Лібанова також розмірковує про психологічну стійкість суспільства під час тривалої війни та необхідність формувати культуру повсякденної турботи про ментальне здоров’я.