У своїй статті завідувачка відділу історії України 1920‒30-х рр. Інституту історії УкраїниНАН України член-кореспондент НАН України Лариса Якубова виклала свої роздуми щодо історичного, соціального та психологічного підґрунтя рашизму.
Учена зазначила: «На відміну від Гітлера, у царині ідеології Путін не вигадував велосипед, а скористався вже готовими лекалами. Він нікого не зачаровував своєю харизмою — образ «національного лідера» зліпили політтехнологи, а росіян закохали у нього за допомоги сучасних медій, до того ж монополізованих. Про такі інструменти німецький фюрер не міг і мріяти. Путін не «вирощував» і не «виховував» свою аудиторію, не захоплював її нехай одіозними, але свіжими ідеями та візіями. Йому навіть не довелося звільняти росіян від «химери совісті». Він взяв за основу готовий соціальний субстрат — «радянську/пострадянську» людину — і за допомоги низки інструментів довів цей субстрат до потрібної кондиції. Саме про неї — про «радянську людину», як про соціальну основу відтворення, регенерації держави насильства, тобто тоталітаризму — на початку 1990-х років писав соціолог Юрій Левада. Двадцять років послідовного угноювання цього субстрату (Левада називав його плазмою — позбавленою соціальної структури масою) ідеями російського месіанства силами цілої армії цинічних демагогів і моральних садистів, витворили з пострадянських поколінь пересічних росіян соціальну базу путінізму».
Наостанок історикиня підсумувала: «Як історик, я часто змушена нагадувати, що прямі екстраполяції з сучасності на минуле і навпаки зазвичай грішать спрощеннями. Втім, трапляються і винятки. Бувають онтологічні за суттю повтори, які, власне, і є підставою для розмов про циклічність історії. Таке стається при читанні праці Германа Раушнінга, в якій той опублікував розмови Адольфа Гітлера з однодумцями. Застереження Раушнінга прямо стосуються й колективного Путіна — як російської верхівки, так і мільйонів тих, на кого вона спирається. Варто лише замінити ім’я Гітлера на Путіна, німців — на росіян, і стається déjà vu. Ми бачимо кальку інфернального минулого в сучасності, а також рецепт його подолання».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією платформи «Український тиждень»