Елла Лібанова пояснила чому дефіцит Пенсійного фонду України – неуникний: «Співвідношення людей старшого віку та тих, хто працює, у нас не таке, як хотілося б. Можна покращити ситуацію шляхом детінізації економіки, зарплат зокрема. Безумовно, це покращить ситуацію з доходами. Проте хочу зауважити, що й зумовить зростання витрат. Адже пенсія є похідною від легальної зарплати. Якщо люди більше її показуватимуть, вони, безумовно, сплачуватимуть вищі податки, доходи Пенсійного фонду зростуть, становище пенсіонерів покращиться, але витрати ПФУ також збільшаться. З дефіцитом Пенсійного фонду доводиться миритися. Іншого варіанту просто немає. У всьому світі дефіцит солідарного фонду покривається коштом бюджету, знову ж, іншого шляху нема. Саме тому мені більше імпонує термін «публічні фінанси» замість «бюджет». Адже публічні фінанси — це не тільки бюджет, а й усі загальнообов'язкові фонди. Такий термін коректніший».
Учена запропонувала реформи, які варто було б провести щодо Пенсійного фонду України, пояснила складності із запровадженням другого рівня пенсійної системи, запевнила, що у нинішнього молодого покоління будуть пенсії, та зауважила, чому відсутність спецпенсій для держслужбовців і науковців – це несправедливо.
У другій частині інтерв’ю Елла Лібанова прокоментувала зростання бідності після першого карантину, зазначила серед якого соціального прошарку найбільший ризик бідності та пояснила чому українці не будуть менше виїжджати на заробітки за кордон.
Щодо чисельності українців дослідниця зауважила наступне: «Думаю, на території, підконтрольній українській владі, проживає 38 мільйонів. Спираюсь на дані реєстру Пенсійного фонду. Вони мають дуже хороший реєстр, де є інформація, за кого сплачують соціальні внески та податки та скільки отримувачів пенсій. Молодь до 18 років оцінюємо з наявних даних. Надалі буде скорочення чисельності. Проте проблема не в депопуляції, а в тому, аби люди жили довго й добре. Я не знаю жодної країни, де висока тривалість життя і низький рівень життя. Це корельовані речі. До слова, наявна міграція є наслідком ідеї, що в Україні все погано, а в сусіда, навпаки, все добре. Навіть коли це твердження не відповідає дійсності. Така вже наша ментальність. Тривалість життя — індикатор, який акумулює всі індикатори смертності, в нас з 20 років до, скажімо, 65 не доживає майже 40% чоловіків. Це жахливі цифри! У Швейцарії — 10%, в Польщі — 25%».
Посилання на першу частину інтерв’юПосилання на другу частину інтерв’юЗа інформацією ресурсу «Факти»