Національна академія наук України з великим подивом, обуренням і жалем дізналася про
виступексголови Національного банку України пані Валерії Гонтаревої під час дискусії на конференції «Модернізація 2021: роль інституцій та державного управління», в якому вона дозволила собі необґрунтовані й голослівні закиди на адресу Академії, а також висловилася щодо реформування НАН України. Форма і зміст цих висловлювань пані Гонтаревої не залишають сумніву, що вона, на превеликий жаль, або зовсім не знається на темі обговорення, або свідомо дезінформує експертів і громадськість, або і те, й інше. Здавалося б, зайве спростовувати очевидну неправду в час, коли засоби зв’язку доступні, як ніколи раніше, а будь-яку інформацію можна перевірити в кілька кліків, завдяки інтернет-пошуковикам та іншим ресурсам. Проте вважаємо за необхідне коротко відповісти на ці закиди, захистивши свою репутацію та честь і гідність наших співробітників.
1. Реформування Національної академії наук України розпочалося ще за президентства академіка Бориса Патона та за його всебічної підтримки. Саме безперечний авторитет Бориса Євгеновича і в наукових, і у політичних колах дозволив Академії вистояти в буремні часи, зберегти свій потенціал і матеріальну базу, без чого реформувати було би просто нічого. До речі, у попередні кілька років уже відбулась оптимізація структури та кадрового складу Академії відповідно до рішення Кабінету Міністрів України. Це був дуже болючий для нас процес, оскільки довелося скоротити і так украй невелику кількість кадрів, які й без того стрімко залишають Академію через хронічне бюджетне недофінансування. Реформи в НАН України тривають досі, і про заходи, які для цього вживаються, ми регулярно інформуємо Президента України, Парламент і Уряд, підтримуючи з ними постійний зв’язок. Нагадаємо, нинішній Президент НАН України академік Анатолій Загородній є членом Ради національної безпеки і оборони України й Адміністративного комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій України (дорадчого органу при Кабінеті Міністрів України).
2. Національних академій наук в Україні насправді не п’ять, а шість – Національна академія наук України та ще п’ять національних галузевих академій наук: Національна академія медичних наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія мистецтв України. Все це – різні й, до того ж, за законодавством, самоврядні наукові організації, кожна – зі своєю особливою історією, традиціями, структурою тощо. Робити загальний висновок про всіх них на основі навіть не знань, а чуток і пліток про котрусь одну – щонайменше некоректно. Так, зазначені академії намагаються координувати свою діяльність у межах Ради президентів академій наук України, але жодна з них не підпорядковується іншій та працює на власний розсуд, відповідно до свого статуту і можливостей.
3. Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, при якому 26 квітня цього року народний депутат України Ілля Кива захищав дисертацію на здобуття ступеня кандидата наук з державного управління, як випливає з його (інституту) назви, не належить до структури ані Національної академії наук України, ані жодної з національних галузевих академій наук. Нагадаємо, що Національна академія наук України – найвища національна наукова, а не освітня організація. Її основні статутні завдання – здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, науково-експертна та просвітницька діяльність. Так, чимало наукових установ НАН України отримали державну ліцензію на підготовку кандидатів і докторів наук за напрямами своєї діяльності, проте спеціальності «державне управління» серед цих напрямів не було, немає і, найімовірніше, не буде. Крім того, остаточне рішення про присудження (чи неприсудження) особі, яка захищала результати своїх досліджень на засіданні тієї чи іншої спеціалізованої вченої ради, ухвалює Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України. Водночас, Національна академія наук України послідовно обстоює принципи академічної доброчесності. Про що не тільки заявляє, а й доводить конкретними справами в межах своєї компетенції.
4. Національний банк України – фінансова, а не наукова організація, тому досвід його реформування є хоч і цікавим, але не релевантним для реформування національної наукової сфери. На жаль, «скорочення персоналу державних службовців у країні» не допоможе Академії досягти «величезного бюджету, автоматизації, підвищення ефективності та зарплат». Не заперечуємо, що, можливо, в інших сферах «отак робляться реформи, отак пишуться стратегії». Однак у науці це, на жаль, не спрацює, адже скорочення кадрового складу наукових установ, за законодавством, ніяк не вплине на розмір заробітної плати співробітників, які залишилися. «Решта, сорі, словоблуддя», якщо цитувати пані Гонтареву.
І останнє: Національна академія наук України вважає неприпустимим підваження авторитету критично важливих для повноцінного функціонування держави інституцій, до яких і сама належить. Ми поважаємо конструктивну критику та доброзичливі раціональні поради від експертного середовища. Водночас, на наше глибоке переконання, приватні особи з досвідом роботи на державній службі, які продовжують залишатися публічними персонами, мають бути ще відповідальнішими за свої слова і вчинки, ніж пересічні громадяни. Альтернативної реальності не існує, фактчекінг не визнає «особливої думки» чи «іншої правди». Все, що не відповідає дійсності, є свідомим або несвідомим уведенням в оману.
Як нерідкісні випадки звичайної професійної некомпетентності, так і сумний досвід інформаційних війн різного штибу переконують, що не варто розраховувати на перепросини від невігласів і наклепників, яким би не був їхній соціальний, політичний, матеріальний чи інший статус. Але наша віра в людство, його розум, критичне мислення, здатність визнавати свої помилки та заповнювати прогалини у знаннях усе ще дуже велика. Тому Національна академія наук України очікує від пані Валерії Гонтаревої вибачень і публічних спростувань її слів, що стосувались Академії.
Пресслужба НАН України