Президія Національної академії наук України, Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України з глибоким сумом повідомляють, що 9 січня цього року на 86-му році пішов із життя відомий український мовознавець, видатний дослідник-новатор, перекладач, поет, лауреат двох іменних академічних премій – премії НАН України імені І. Я. Франка та премії НАН України імені О. О. Потебні доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України
Іван Романович ВИХОВАНЕЦЬ
Іван Романович Вихованець народився 9 жовтня 1935 року в селі Колосова Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Кременецькому педагогічному училищі (вересень 1950 р. – липень 1954 р.), на філологічному факультеті Кременецького педагогічного інституту (вересень 1954 р. – серпень 1956 р.) та Львівського державного університету імені Івана Франка (вересень 1956 р. – червень 1959 р.). Після закінчення університету працював учителем української мови та літератури.
У 1967 р. успішно закінчив аспірантуру Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України. Кандидатську дисертацію “Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові” захистив у 1968 р., а докторську дисертацію “Функціональна типологія прийменників і відмінків (на матеріалі сучасної української літерної мови)” – у 1983 р.
Понад 50 років Іван Романович Вихованець самовіддано працював в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України та в Інституті української мови НАН України, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділу. Його завжди вирізняла залюбленість у свій фах, титанічна працьовитість, одержимість творчим пошуком, глибина осмислення досліджуваних проблем.
Іван Романович Вихованець – високоавторитетний фахівець у царині теоретичного мовознавства, один із найвидатніших українських граматистів другої половини ХХ – початку ХХІ сторіччя, засновник вітчизняної школи функційно-категорійної граматики, учений-патріот, сповнений нестримного бажання й рішучости розширювати горизонти граматичних досліджень. У його творчому доробку понад 700 наукових і науково-популярних праць, серед яких новаторські та фундаментальні дослідження, що сформували надійне підґрунтя для подальшого розвою теоретичного і прикладного українського мовознавства. Це – 7 монографій (“Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові”, “Прийменникова система української мови”, “Система відмінків української мови”, “Частини мови в семантико-граматичному аспекті”, “Нариси з функціонального синтаксису української мови”, “Семантико-синтаксична структура речення” (у співавторстві), “Теоретична морфологія української мови” (у співавторстві), 3 науково-популярних праці (“У світі граматики”, “Таїна слова”, “Розмовляймо українською”) та 2 підручники для вищої школи (“Граматика української мови” (у співавторстві), “Граматика української мови. Синтаксис”).
Іван Романович Вихованець випрацював теоретичні засади семантичного й дериваційного синтаксису, удокладнив теорію комунікативного синтаксису, зокрема вмотивував багаторівневу природу структури речення, запропонував свою семантичну класифікацію предикатів, удосконалив традиційну класифікацію членів речення та складнопідрядних речень, переглянув статус низки традиційних граматичних категорій, розв’язав інші важливі проблеми лінгвоукраїністики. Він багато працював над проблемами українського правопису, брав активну участь у гострих дискусіях на сторінках преси й наукових симпозіумах.
Плідну наукову працю Іван Романович гармонійно поєднував із науково-організаційною роботою та викладацькою діяльністю; був членом Граматичної комісії при Міжнародному комітеті славістів, Української національної комісії з правопису, заступником головного редактора журналу “Українська мова”, входив до складу редколегій багатьох фахових видань. Апробував самостійно випрацьовану наукову концепцію функційної граматики у вишівській практиці: з листопада 1987 р. до вересня 1991 р. обіймав посаду завідувача кафедри української мови Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки (нині Волинського національного університету імені Лесі Українки).
Іван Романович Вихованець підготував когорту висококваліфікованих наукових кадрів: 9 докторів і 12 кандидатів філологічних наук, у яких виховав жагу пізнання, відданість новаторським пошукам та прагнення вивести українське мовознавство з наукової периферії на світові рубежі.
Поховали Івана Романовича Вихованця в рідному селі Колосова Кременецького району Тернопільської області.