Гостем ефіру Українського Інтернет-телебачення «UkrLife.TV» став голова Комісії з біобезпеки та біологічного захисту при Раді національної безпеки і оборони України, член Президії НАН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України академік Сергій Комісаренко. Пропонуємо вашій увазі текстову версію вибраних уривків із цього інтерв’ю.
 Академік Сергій Комісаренко (скріншот відеозапису UkrLife.TV) |
«Історія з новим коронавірусом дуже цікава, тому що нинішня велика пандемія, що охопила фактично весь світ, впливає не лише на здоров’я людей, а й на економіку, суспільство і може вплинути на політику багатьох країн, – зазначає академік Сергій Комісаренко. – Великі пандемії, які ставались у світі раніше, – зокрема, пандемія грипу іспанка 1918–1920 років, а також пандемії чуми, що призводили до зникнення половини населення континенту, наприклад Європи, – впливали потім і на долю багатьох держав. Зараз ми є свідками безпрецедентної глобальної вірусної кризи, до якої світ не був готовий, і недаремно. Чимало людей – учених і не тільки – передбачили можливість виникнення такої пандемії, але передбачити не означає бути готовим і дійсно уявляти собі масштаби загрози».
Учений пояснив, чому важливо дотримуватися карантинних обмежень, зокрема користуватися захисною маскою в людних місцях: «Вірус SARS-CoV-2 передається повітряно-крапельним шляхом. Але, як зараз уже визнала Всесвітня організація охорони здоров’я, за допомогою не тільки великих і важких крапельок, які осідають і є безпечними на відстані 2 м, а й значно менших частинок, що можуть «плавати» в повітрі й не падати на підлогу впродовж хвилин, а іноді й годин і проникати на значно більші відстані. Тому вкрай важливо провітрювати приміщення і мінімізувати кількість людей, які у ньому перебувають. Головний шлях проникнення інфекції – не стільки рот, як ніс. Часом також очі, але головно – все ж ніс. До того ж, потрапляння у ніс часом сприяє проникненню вірусу просто в центральну нервову систему, у мозок. <…>
Цікаво, що нова коронавірусна інфекція може розвивається зовсім по-різному. У деяких людей – вкрай важко, у когось – дуже легко, в інших – узагалі безсимптомно. Припускається, що безсимптомні й легкі випадки інфікування можливі завдяки природному імунітету або імунітету, сформованому внаслідок реакції організму на інфікування іншими коронавірусами (ми ж щороку хворіємо на гострі респіраторні захворювання з нежиттю, підвищенням температури, кашлем і часто навіть не звертаємо на них уваги). Це легко перевірити, провівши ПЛР-тест, який виявляє вірусну РНК. <…>
Думаю, що в Україні летальність від COVID-19 нижча, тому що у нас циркулює трохи інший штам вірусу, ніж, наприклад, у США. Загалом, вірус SAR-CoV-2 не надто сильно мутує – у нього є механізм, який стримує мутації. Вважається, що за час, доки новий коронавірус «гуляв» світом, від Китаю до США, відбулося 5-6 (максимум – до 10-ти) суттєвих мутацій, які зачіпають важливі ділянки його геному. Є дані про те, що одна з мутацій збільшила його контагіозність (заразність, а отже, вірус став поширюванішим), але, на щастя, не змінила його летальності. Теоретично за рахунок мутацій летальність може зрости, але може і зменшитися – це непередбачуваний процес. Було б ідеально, якби у вірусі відбулися мутації, що різко підвищили б його контагіозність і різко зменшили летальність. Тоді SARS-CoV-2 перетворився б на звичайний ендемічний вірус, з яким ми стикаємося регулярно, щозими. Цілком можливо, що це коли-небудь станеться. <…>
Аби зміцнити здоров’я в часи пандемії, звичайно, слід кинути палити. Хто любить бігати – бігайте, але я вважаю, що краще ходити, адже від бігу може з часом поступово постраждати хребет. Отже, здоровий спосіб життя потрібний і важливий. Водночас, не варто впадати у крайнощі. Звісно, теоретично поширенню інфекційного захворювання легко запобігти: необхідно одразу ж виявити його джерела та повністю ізолювати носіїв – інфіковані перехворіють, інфекція зникне, і все. Але в сучасному суспільстві неможливо створити резервації. Крім того, найгірше, що може статися в будь-якому випадку – йдеться про інфекції, пожежі чи інші стресові ситуації, – це паніка. Вона призводить до втрати контролю над собою та здатності логічно мислити. Отже, наскільки погано б не було, паніки не має бути ніколи. Я вважаю, що запровадження карантину, зокрема в Україні, відбулося дуже своєчасно і правильно. Якби в Україні він почався раніше – це викликало б невдоволення у населення, пізніше – наша національна система охорони здоров’я могла б не впоратися з навантаженням».
Академік Сергій Комісаренко також поділився своїми думками про те, коли можна очікувати ефективної та безпечної вакцини проти COVID-19 і в якому стані перебуває нині українська система національної біобезпеки: «У цій ситуації можна провести аналогію між вірусами SARS-CoV-2 і ВІЛ. Величезні обсяги фінансування досліджень ВІЛ-СНІД у США відкрили ще за президентства Рональда Рейгана, у 1980-х роках, і певною мірою цей недуг людству вдалося побороти, хоча вакцини проти нього не створено досі. Оскільки вірус імунодефіциту людини спрямований проти клітин, які забезпечують «систему оборони» людського організму, то створити вакцину проти нього надзвичайно складно. Натомість створення вакцини проти SARS-CoV-2 не складне – теоретично вчені знають, як це зробити. У світі вже створено близько 160-ти прототипів такої вакцини, 20 із них проходять клінічні випробування.
В Україні теж намагаються отримати власну вакцину. Це можливо, проте виникне велика проблема іншого штибу. Я, наприклад, є автором кількох лікарських препаратів і кількох дуже важливих діагностикумів, які, між іншим, опосередковано стосуються розвитку нової коронавірусної інфекції. Але впровадити щось в Україні практично неможливо через відсутність інноваційної політики та підтримки з боку держави. Відомо, скажімо, що одне з ускладнень при COVID-19 – тромбози різних органів, у тому числі серця. Клінічною картиною може бути інфаркт чи інсульт, а насправді йдеться про ураження вірусом. Ми з колегами з Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України розробили дуже цікавий діагностикум, який визначає загрозу тромбоутворення в організмі людини. Можу відповідально стверджувати, що у певний час цей діагностикум був одним із найперших у світі і залишається одним із найякісніших. Його успішно апробували в установах Національної академії медичних наук України – Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, Національному інституті хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова, Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска», Інституті ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка. Визнано, що це вкрай важливий і цікавий діагностикум. Він потрібен, але хто ж його виробить? Наші фармацевтичні компанії зацікавлені переважно в отриманні швидкого прибутку і можуть узятися за випуск ліків, якщо їх профінансує держава. А держава нічого не робить. Міністерство охорони здоров’я України має створити соціальний запит на важливі медичні засоби. Зараз ми намагаємося продати цей діагностикум за кордон, уже провели перемовини з найвідомішими іноземними компаніями, які випускають діагностичні медичні системи. Вони надали свої висновки про високу якість нашої розробки, але у них уже виробляються аналоги. І навіть попри те, що ці аналоги гірші, перебудовувати виробництво фінансово невигідно. <…>
Ще одна проблема: на превеликий жаль, в Україні, як і в багатьох інших країнах, існує антивакцинна пропаганда. Це дуже небезпечно, бо вакцини залишаються наразі єдиним ефективним профілактичним засобом боротьби з інфекційними захворюваннями. <…>
Навколо нас постійно є джерела інфекції – віруси, гриби, найпростіші, – які становлять для нас загрозу. Але в Україні було зроблено все, щоб ліквідувати національну систему біобезпеки. У нас, наприклад, відсутній власний геномний центр, який сьогодні є навіть у малорозвинених країнах. Найбільший у світі геномний центр діє в Китаї – це Пекінський інститут геноміки, що переїхав із Пекіна до тамтешньої Кремнієвої долини – Шеньчженю, на межі з Гонконгом. У величезній будівлі розміщується національний геномний банк, де зберігаються геноми багатьох тварин, у тому числі й вимерлих (таких, як мамонти). Під час перших моїх відвідин цього центру в 2007 році там працювало 400 осіб, сьогодні – 7 тис. осіб, середній вік яких 27-28 років. Співробітники Пекінського інституту геноміки займаються переважно біоінформатикою і здійснюють секвенування більш ніж половини всіх геномів у світі. Академік Китайської академії наук і Національної академії наук США Ян Хуанмінг від імені цього геномного центру, президентом якого він є, підписав з Інститутом біохімії імені О.В. Палладіна НАН України угоду про те, що він допоможе створити геномний центр в Україні. Тоді ми могли б секвенувати віруси, які циркулюють у нашій країні й передбачати їхню чутливість до різних ліків. Я вважаю, що це вкрай важливо. Але зацікавленості з боку держави, на жаль, немає. Західні колеги пообіцяли подарувати нам секвенатор, але сам по собі секвенатор – як автомобіль без коліс, потрібне додаткове фінансування. Тому писатиму Президентові України, щоби створення національного геномного центру все-таки було профінансовано».
* * *
Як нова коронавірусна інфекція може позначатися на здоров’ї людини? Чому важливо вивчати геном рукокрилих? Чи виправдали себе шведський і британський (на першому етапі) шляхи протидії поширенню коронавірусу та наскільки адекватна реакція світу на цей виклик? Як влаштована імунна система людини і як довго може триматись імунітет проти різних патогенів? Чи сформується колективний імунітет проти COVID-19 і наскільки ризикованим є цілеспрямований курс на його формування? Чи могла Росія розробити вакцину проти COVID-19 і чи має можливості для її масового виробництва? Чи закінчилася в Україні перша хвиля захворюваності на COVID-19 і від чого залежить виникнення другої? Про це й інше дізнавайтеся з відеозапису інтерв’ю академіка Сергія Комісаренка Інтернет-ресурсові «UkrLife.TV»:
https://youtu.be/WhM0SdbVAlw