23 квітня 2020 року на сайті української редакції інформаційної служби “Радіо Свобода” було опубліковано інтерв’ю директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України академіка Елли Лібанової. У ньому вчена розповіла, чому офіційна епідеміологічна статистика викликає сумніви, як карантин може вплинути на психологічне здоров’я українців, що буде з трудовою міграцією. Вона також поділилася своїм баченням виходу з економічної «коронакризи» та розповіла, чому відсутність перепису населення – це небезпечно для країни.
Як зазначила Елла Лібанова, глибина кризи у післякарантинний період у значній мірі буде залежати від тривалості обмежувальних заходів. Вона наголосила, що особливої уваги з боку влади буде потребувати мікробізнес, передовсім той, який розташований у специфічних територіях. Допомагати потрібно буде й школам, які змушені були перервати очне навчання й перейти на дистанційне. На думку вченої, гостро стоїть і питання психологічної допомоги населенню та збереження сімейних стосунків.
“Що, з моєї точки зору, зараз було би дуже корисно? Якби ми зробили тестування, скажімо, 10 тисячам українців, але цю вибірку мають сформувати статистики, демографи, щоб ця вибірка була репрезентативною. Ми тоді зрозуміли б (випадковим шляхом і так далі) реальні масштаби поширення вірусу в Україні», - зазначила Елла Лібанова в інтерв’ю. – Статистика, яку друкують, не тільки українська, а всіх без винятку країн, у мене викликає більше запитань, ніж дає відповідей. Я – фаховий статистик. Я показники начебто вмію читати. І коли я бачу, що в країні один день до другого вдвічі може стрибнути і захворюваність і того ж дня смертність, то в мене більше питань, ніж відповідей. Так не може бути”.
Чи вплине пандемія COVID-19 на трудову міграцію? Відповідаючи на це запитання вчена зауважила: “З міграцією, я думаю, нічого не буде. Що було, те й буде. Тому що, як би там не закривали кордони, вони можуть закривати кордони для кого-завгодно, але для трудової міграції не закриють. (…) Ви ж розумієте, що потік мігрантів формується передусім через запит на них. Оскільки інші країни зі значно вищою зарплатою, ніж в Україні, претендують на українську робочу силу, то наші будуть їхати”.
На думку науковиці, щоб утримати українців удома зарплата повинна бути співставною з тією, яку вони отримують за кордоном. Грубо кажучи, складати хоча б 75%, наприклад, польської зарплати. Потрібно також створити робочі місця. Особливо їх дефіцит відчутний в західних областях України. Не обійтися й без створення комунікацій, тих же доріг.
Елла Лібанова вкотре наголосила, що потреба проведення всеукраїнського перепису не втратила своєї актуальності й карантин цьому не на заваді. “Я хочу сказати, що Китай провів перепис під час карантину. США десь два тижні тому проводили перепис під час карантину. Карантин не є перешкодою для перепису. Більше того, можливо, під час карантину його простіше провести. Це ж не означає, що переписувач має заходити у квартиру, він може стояти біля дверей і задавати питання через двері. У чому проблема? (…)
Питання ж не в тому, скільки людей. Скільки – прикинути можна. Питання в іншому. По-перше, як вони розміщені по території України. Ми й гадки про це не маємо. По-друге, треба знати, скільки цих людей є, з яким рівнем освіти, який мають сімейний стан, який мають статус на ринку праці, які в них джерела доходів, якою мовою вони спілкуються, з якою етнічною приналежністю вони себе ідентифікують. Тут стільки, що я передати не можу.(…)
Не можна керувати країною, якщо ти не знаєш, хто там живе. Насправді не банки є країною, не заводи навіть є країною, не шахти є країною, не готелі є країною, країною є люди. А якщо ми не знаємо, скільки тих людей, які це люди, ми не можемо сформувати нормальну політику”, - зазначила вчена.
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю