Ukrainian
Summary:При дослідженні явищ переносу заряду, імпульсу, енергії та ін. в багаточастинкових системах з’являється необхідність розробити засоби опису систем, що розглядаються, з достатньою повнотою та точністю. Відсутність реальної можливості сповна розпорядитися кінетичними рівняннями і за допомогою знайдених розв’язків розрахувати цікаві для нас величини, примушує шукати прийнятні засоби спрощення рівнянь, а далі і наближеного розв’язку або іншого використання цих рівнянь. Певні можливості містить в собі порівняння різних підходів, що дає змогу окреслити границі їх прийнятності і доцільність того або іншого вибору для різних задач. В монографії розгляд задач кінетики виконується в рамках трьох різних підходів: на основі методу тау-наближення, методу рівнянь балансу, а також розрахунків на базі рівняння Фоккера-Планка. Особлива увага приділяється дослідженню багатозонних (багатодолинних) систем зонних носіїв заряду. При цьому стає очевидною істотна різниця кінетичних коефіцієнтів та інших макроскопічних характеристик тримірних та двомірних багаточастинкових систем
Russian
Summary:Проведено исследование кинетики зонных носителей заряда на основе квантового кинетического уравнения, последовательно учитывающего взаимодействие неравновесных носителей с макроскопическими полями и случайными микрополями. Рассмотрение явлений переноса проводится в основном с использованием уравнений баланса числа частиц и импульса системы носителей. При этом неравновесная функция распределения носителей моделируется фермиевской функцией распределения с аргументом, сдвинутым в пространстве скоростей на величину, равную макроскопической дрейфовой скорости. Такой подход открывает возможность достаточно полно рассмотреть явления переноса в кристаллах со сложной зонной структурой, а при многозонной структуре учесть взаимное увлечение носителей, принадлежащих разным группам. Сравнение результатов, полученных с применением двух принципиально различных подходов (уравнений баланса и кинетического уравнения Больцмана, использующего тау-приближение), показывает, что в широком ряде случаев различие кинетических коэффициентов может быть не только количественным, но и качественным. Таким образом, появляются новые убедительные основания критически отнестись к методу тау-приближения