|
Негативний вплив військових конфліктів на біорізноманіття не викликає сумніву, Наталія Атамась наводить знакові приклади з історії людства ХХ століття: «Під Верденом у Франції, де під час Другої світової війни відбувалися обстріли важкою артилерією, досі можна побачити сотні дуже глибоких кратерів, у яких нічого не росте. Водоносний шар ґрунту пошкоджено, рослини не здатні заново колонізувати ці місця. (…) Наслідки розливів нафти під час Другої світової війни у деяких місцях досі повністю не ліквідовані. Велика роль водних і повітряних сил у розповсюдженні агресивних інвазійних видів, які проникають в екосистеми та знищують або конкурентно витісняють види-аборигени. Так під час Другої світової війни до тихоокеанських островів на шасі військових літаків завезли багато видів бур’янів, які зі злітних смуг і повітряних баз розповсюдилися на природні ландшафти. На військових суднах разом із баластними водами як безбілетні пасажири подорожували чужорідні види. У 1949 році, одразу після війни, на човнах, що завозили грузи для ремонту порту в Новій Гвінеї, на Гуам потрапила деревна змія – бойга. Цей вид несе відповідальність за знищення десятків рідкісних видів ящірок, птахів і безхребетних».
Але бувають і винятки – «Деякі організми примудряються отримати безпосередню вигоду від військових дій. (…) Великі адаптивні хижаки, як-от вовки й бенгальські тигри, швидко звикли до звуків пострілів на полях битв під час Другої світової війни і знаходили собі багату поживу. Це саме стосувалося і водного хижака Carcharhinus longimanus – акули довгокрилої. Жертви морських битв були багатим джерелом живлення для цього рибоїдного в нормі виду. До речі, про риб. Під час Другої світової війни та після неї промислове рибальство в північній Атлантиці практично зійшло нанівець. Риболовні флотилії скоротили чисельність через участь у морських військових діях, перевезеннях вантажу й розмінуваннях. Це дало час на відновлення популяцій багатьом промисловим видам риб. Зокрема промислове стадо тріскових повернуло свою нормальну популяційну розмірно-вікову структуру та чисельність. Велика кількість кораблів під час військових дій потонула й опинилася на дні. У малопродуктивних і пустельних тропічних водах залишки таких кораблів стали справжньою оазою для океанічного біорізноманіття й дали житло й прихисток сотням видів морських коралів, актиній, медуз, ракоподібних та риб. Затонулі кораблі сформували штучні рифи, життя на яких процвітає, попри загрозу забруднення мастильними матеріалами й важкими металами. На мінах підриваються не тільки люди, а й великі хижаки та травоїдні. Зокрема мінні поля локально призвели до падіння чисельності слонів на африканському континенті й леопардів у Афганістані. Але для невеликих тварин мінні поля й заборонена зона, яку вони утворюють, можуть перетворитися на своєрідний заповідник з найсуворішим режимом. Найяскравіший з таких прикладів – демілітаризована зона на Корейському півострові, яка є смугою завширшки у 4 км та завдовжки у 250 км. У 1953 році нею відділили Північну Корею від Південної згідно з договором про перемир’я. Вона стала прихистком для понад 3600 видів тварин, які складають 67 % видового різноманіття Корейського півострова. Тут зимує 50 % популяції однієї з найрідкісніших птахів світу – даурського журавля. Це також найважливіше безпечне місце зупинок під час міграції для десятків видів рідкісних птахів».
Тим не менш, це не означає, що сучасний військовий конфлікт –не так вже й погано для біорізноманіття: «Пожежі. Хімічне забруднення. Зникнення місць перебування рідкісних видів тварин. Хтось завжди буде процвітати серед руїн. Комусь пощастить. Але головного це не змінить. У книзі Джона Толкіна Мордор не дарма так називався. Це була спаплюжена, понівечена мертва земля, вбита та зґвалтована злом, яке її захопило. Так само земля й вода після Другої світової. Так само й наша земля на сході України. Пам’ятаймо про це», – закликає вчена.
Докладніша інформація – за посиланням:
https://kunsht.com.ua/komu-vijna-komu-maty-ridna/
За інформацією науково-популярного журналу «Куншт»