Про археологічні дослідження легендарного літописного Іскоростеня, які проводяться вченими Академії на території сучасного Коростеня Житомирської області, науково-популярному ресурсові «Sciences.in.UA» розповіла лаборант Житомирської археологічної експедиції Інституту археології НАН України Анна Петраускене.
Макет городища №1 у Коростені |
Перша писемна згадка про давній Іскоростень датується 945 р. – про нього в «Повісті врем’яних літ» написав Нестор-літописець. На той час місто було адміністративних центром земель, які населяло слов’янське плем’я древлян. Літопис розповідає, що того року древляни вбили київського князя Ігоря – через перевищення ним щорічної норми збору данини, – і вдова Ігоря княгиня Ольга жорстоко їм за це помстилася, спорядивши до Іскоростеня цілу каральну експедицію. Одне з надісланих до неї древлянських посольств Ольга наказала спалити в лазні, друге – поховати живцем, третє – посікти мечами. Протягом року її військо тримало місто в облозі, а потім княгиня відмовилася від древлянської данини, а замість неї звеліла з кожного двору взяти трьох горобців і трьох голубів, причепити їм до лапок трути і, коли западе темрява, підпалити й відпустити. Ясна річ, птахи повернулися додому та спричинили велику пожежу, котра досить швидко знищила місто. Частину тих древлян, що вижили, вбили Ольжині дружинники, решту – обклали непосильною даниною. Крім того, княгиня провела своєрідну адміністративну реформу, позбавивши древлян автономії та підпорядкувавши їхню територію безпосередньо київському престолові.
Після пожежі місто стрімко занепало і перебувало в цьому сталі досить довго. Літописи про нього надалі мовчать. Поодинокі згадки траплялися лише за литовсько-польської доби: в XVI ст. здійснювався огляд укріплень Овруцького повіту, до якого належало й маленьке провінційне містечко Іскорость – центр однойменної волості. Там мешкали «четверо бояр і троє людей попа іскоростенського». Вже за часів Російської імперії цей населений пункт став центром Заужської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Проте кардинальні зміни чекали на нього на початку ХХ ст., коли з Києва до Ковеля проклали залізничні шляхи, і тепер уже Коростень перетворився на важливий транспортний вузол, котрим лишається й досі.
«В історії Коростеня чимало білих плям, чимало не відомого нам. Зрозуміти, що за цим стоїть, у тому числі й те, як виникло це місто, а також з’ясувати багато питань його давньої історії покликана археологія», – говорить А. Петраускене. За її словами, археологічні дослідження на цих теренах у другій половині ХІХ ст. розпочав професор Київського університету імені Святого Володимира Володимир Антонович. Він, зокрема, вивчав кургану групу й городище та вніс усі ці пам’ятки до своєї фундаментальної праці «Археологічна карта Волинської губернії», котра становить інтерес і для сучасних науковців. Після нього роботи в місцевості проводив відомий археолог-аматор барон Штерн, який досліджував ті ж об’єкти і склав план городища. Проте наймасштабніші дослідження (а саме – розкопки на 20-ти курганах) у Коростені здійснив 1911 року Вікентій Хвойка – на запрошення очільника Імператорської археологічної комісії графа Бобринського та за кошти цієї комісії. Припинені через буремні революційні події, археологічні дослідження літописного Іскоростеня поновилися лише в 1920-х рр. Так, було створено Коростенський окружний краєзнавчий музей, директором якого став досить відомий на той час науковець і педагог Федір Козубовський. Разом зі своїм учителем Сергієм Гамченком він вивчав курганні старожитності. Проте особливу увагу дослідники звернули на городище, розташоване на іншому березі річки Уж. Цю територію було відведено під створення кар’єру, в якому видобували високоякісний щебінь для будівництва укріпрайону міста. В межах городища науковці виявили невеликий останець і залишки оборонних споруд. Як довели подальші дослідження, саме це городище співвідноситься з літописним Іскоростенем. Однак продовжити розкопки Ф. Козубовському не судилося – в 1930-х рр. він зазнав репресій і закінчив свій життєвий шлях у психіатричній лікарні. Й упродовж близько 60-ти років дослідження в Коростені не здійснювалися. Втім, попри те, що кар’єр досить довго й успішно працював, до нашого часу деякі залишки виявленого в 1930-і рр. городища збереглися. А на початку 1990-х рр. там почала діяти експедиція Інституту археології НАН України, котра згодом отримала назву Житомирської археологічної експедиції. Вчені, зокрема, дослідили оборонні споруди – зокрема, рів, аскар, берму, – а також неукріплене селище навколо них. Під час робіт було виявлено чимало знахідок, серед яких – і рештки оборонців міста. Результати досліджень дають підстави стверджувати, що Іскоростень виник, найімовірніше, в VIII ст., а в середині Х ст. усі його комплекси припинили існування внаслідок великої пожежі, що й співвідноситься з літописною історією про спалення міста княгинею Ольгою. Водночас, на чимало запитань археологи все ще не отримали відповідей, тому дослідження тривають – за підтримки Коростенської міської ради.
Розкоп на городищі №1 у Коростені |
Відеосюжет ресурсу «Sciences.in.UA» доступний для перегляду за посиланням: https://youtu.be/iszEIazgeC8.
Ілюстрації люб’язно надано А. Петраускене