Старша наукова співробітниця Інституту археології НАН України кандидатка історичних наук Евеліна Кравченко у своїй статті написала про злочини, вчинені проти культурної спадщини на окупованих територіях, і про те, чому теза про повернення вивезеного за міжнародним правом наразі суто теоретична.
Учена зазначила: «Російсько-українська війна відкрила, окрім проблем системи світової безпеки, ще один глобальний виклик – малу дієвість системи захисту культурних цінностей під час збройного конфлікту. (...) Наявні для аналізу заяви від підконтрольних агресору «медіа», як показує розвиток подій, є лише вершиною айсберга злочинної схеми викрадення культурної спадщини країною-окупантом. (...) За механізмом, створеним міжнародними правовими актами, музеї, які втратили свої активи, мають подати відповідну заяву в поліцію і це є обов’язкова і негайна умова початку розшуку зниклої речі внаслідок пограбування музею чи іншої організації, що зберігає культурну спадщину. Після цього задіюється механізм із наданням інформації про зниклу річ (objectID) і пошуком речей займається Інтерпол або інші міжнародні спецоргани. Добровільне, згідно міжнародного права, повернення культурних цінностей, викрадених до країни-агресора з материкової України та з окупованого Криму, є фактично проблемним щонайменш до часу системних змін у управлінні і політичній системі рф та не прогнозується за умов її сучасного злочинного режиму. Адже рф як держава-агресор не дотримується ніяких міжнародних угод і системних документів, особливо якщо це їй «не вигідно»».
Ознайомитися з текстом статті https://cutt.ly/x2E73xn
За інформацією Асоціації реінтеграції Криму