|
Історія із проведенням перепису набула нових обертів, коли оприлюднили цифру про кількість українців, які за даними Кабінету міністрів зараз живуть в Україні — 37 мільйонів 289 тисяч. Євген Головаха вступив у полеміку з міністром Кабінету міністрів та ініціатором «електронного перепису» Дмитром Дубiлетом: «Було кілька аргументів з боку міністра щодо того, чому не треба проводити перепис. Те, що ООН рекомендує проводити перепис раз на 10 років — не береться до уваги. Але ж він проводиться майже в усіх країнах. Досі переважно застосовується класична методологія проведення, хоча останні переписи населення почали використовувати комбіновані методи. У Європі 21 країна з 40 проводять за класичною методологією. США тільки зараз, у переписі з січня 2020 року до травня, вперше дозволили використати всі три методи — не тільки класичний перепис, але й інтернет, телефон і пошту, тобто комбінований метод. Якщо всі проводять перепис, а ми ні, то це означає що ми найбільш просунуті у світі, кращі ніж США та Канада? Якщо ми не проведемо перепис ще раз, це буде свідчити про дуже велику відсталість України від світових вимог».
Експерт пояснює, що таке перепис населення і чому перепис – це не просто підрахунок: «Пан міністр виявив чисельність населення. Перепис — це певна статистична процедура, яка проводиться визначеними методами для з’ясування чисельності й складу населення в певній державі. Нам треба знати не тільки скільки нас, — це не так складно. Коли мене питають, чи адекватна цифра в 37 мільйонів, я відповідаю, що в Україні є три типи населення. Є юридичне населення — усі, хто формально зареєстровані на певних територіях. Є наявне населення — ті, хто зараз перебувають на цій території. Є постійне населення. Наприклад, ви вирішили поїхати працювати в Польщу — і вас в переписі будуть враховувати, але віднесуть не до наявного, а до постійного населення. Що вони з’ясовують із реєстрами? Юридичне населення, постійне чи наявне? Вони не розуміють того, що є базою для початку розмов про перепис. Ніхто не продемонстрував наукову експертизу проведеної методики, тому я у ній не впевнений. Треба знати не лише кількість, а й взаємопов’язану картину населення, склад. Тоді на будь-якому рівні, з будь-якою глибиною зможете отримувати таблиці — люди в такому-то регіоні, такої-то статі, такої зайнятості, з таким доходом і так далі. Якщо ми маємо статистичну картину — ми озброєні для керівництва. Тобто перепис — це про якість населення і про склад. Перше, що має хвилювати людей — це витрати на перепис. Є різні методи скорочення видатків, це можна було зробити за мільярд, навіть менше. Є інша проблема — ми фактично залишились без знання того, хто ми, й не знаємо скільки нас в містах, районах, областях, який склад, на що спиратися. Перепис — це склад сім’ї, зайнятість, джерела доходу, рідна мова, національність. Це те, що ми маємо знати, щоб проводити культурну й економічну політику».
Соціолог також пояснив як потім використати ці дані: «Якщо ви будете знати фактичний склад сім’ї, ви можете вже будувати прогнози на те, скільки дітей народиться. Національний і мовний склад населення — де ви ще візьмете ці дані? Джерела доходу — вам треба знати, звідки у людей взагалі доходи. Перепис давно не проводився у Сомалі, але це бідна країна. Якщо ми хочемо бути на рівні цивілізованих держав — його необхідно провести. Від того, що ми не будемо знати, скільки людей якої національності, проблема нікуди не піде. Є закон України про всеукраїнський перепис населення, який ніхто не скасовував. Там написано, що перепис треба проводити регулярно і періодично. Відмовитись — це порушити закон. Поставте це питання на голосування, покажіть всьому світу, що вам не потрібен перепис, що ви не хочете проводити перепис, але це потрібно робити коректно».
За інформацією «Громадського радіо»