15 січня 2018 року Інтернет-ресурс Depo.ua опублікував інтерв’ю з молодою вченою і популяризаторкою науки, науковим співробітником лабораторії супутникових досліджень ближнього космосу Інституту космічних досліджень НАН України та ДКА України Тетяною Ковальчук-Скороход.
Т. Ковальчук-Скороход вивчає динаміку термосфери Землі (верхній шар атмосфери) та є співавтором нової методики оброблення даних щодо нейтрального газу з іоносферних супутників. «За допомогою таких [іоносферних] досліджень ми сподіваємося, наприклад, визначити локалізовані збурення газів як провісників землетрусів (хоча землетруси за чим тільки вже не намагаються передбачати!). Навчитися визначати звідки починається стихійне лихо і куди йде. Якщо вийде, це буде доволі революційним результатом для світової науки. І це буде додатковою причиною для України запустити у цей шар власний супутник. …створення нового супутника координує саме наша лабораторія. Проект називається «Іоносат-Мікро», а сам супутник – «Мікросат-М». Літати він буде на трохи більших висотах, ніж необхідно для такого роду досліджень (якщо він пропрацює понад півроку, то зможе бути мені корисним [для подальших досліджень], бо його висота зменшуватиметься)», – пояснює вчена. Одна з важливих складових проекту – вже створена перспективна база даних PROMIS, яка міститиме всі параметри іоносфери, що надходитимуть від українських супутників, і якою зможуть користуватися зарубіжні науковці.
Т. Ковальчук-Скороход є також організаторкою й активною учасницею регулярних науково-популярних заходів (переважно безкоштовних) для широкого кола слухачів, в першу чергу – дітей. Наприклад, зі сміттєвих пакетів вона сконструювала пересувний планетарій, за допомогою якого пояснює розташування окремих зір і сузірь на небосхилі. Крім того, науковиця стала співзасновницею спеціального порталу education-project.space, покликаного полегшити комунікацію між організаціями й ініціативами, що популяризують космічні дослідження в Україні.
Проте через хронічне недофінансування науки самого ентузіазму для наукової діяльності й для популяризації її в суспільстві починає бракувати дедалі відчутніше, зауважує Т. Ковальчук-Скороход: «Я люблю Україну, але почала втрачати надію. Раніше казала: «Нізащо не поїду працювати за кордон. І у нас вистачає талановитих людей, хочеться з ними щось робити». Але цього року бажання притупилося. Тож тепер допускаю можливість зайнятися закордонним проектом. У країні потенціал, безумовно, є, але людський фактор і беззаконня у владному комплексі (всі це бачать і про це говорять так чи інакше) не дасть цьому потенціалу пустити коріння. І якби навести лад у владних рядах (надії на це у мене лишилось може 6%)), зробити так, аби фінансування мудро перерозподілялося, то за п’ять років Україна могла б потрапити у список світових лідерів космічної галузі. Адже у нас чудовий потенціал, і ця галузь могла б стати для країни одним із основних векторів розвитку».
Про досвід участі у варшавських «Наукових пікніках», дослідницькі плани й плани з написання науково-пізнавальної книги для дітей і вчителів, шлях із гандболу в астрономію та мандри українськими астрономічними локаціями з журналістом видання «New York Times» читайте в повному тексті інтерв’ю вченої.
Публікація «New York Times»