Анотація: Після двох Майданів Україні як ніколи потрібні надійні друзі й союзники – передусім поляки, які добре знають ціну свободи і є вразливим на спокуси великодержавності. Спільну мову зі своїми західними сусідами українці знайдуть лише в атмосфері взаєморозуміння. Для цього необхідно переосмислити болісні сторінки новітньої історії Східної Європи – українсько-польську війну 1918–1919 років, українсько-польсько-російську війну 1920 року, криваве протистояння на Холмщині, Волині та Галичині 1938–1749 років. Однак сучасні науковці та політики нерідко маніпулюють історичними фактами, призводячи до створення викривлених історичних образів. Пропонована праця львівського історика виявляє механізми побутування негативних стереотипів про Україну та українців у Польщі (1991–2016) і є внеском у зміцнення українсько-польського взаєморозуміння.

Аудиторія: Для науковців, викладачів, студентів, усіх зацікавлених польсько-українськими відносинами.

Анотація (іншою мовою): После двух Майданов Украине как никогда нужны надежные друзья и союзники – прежде всего поляки, хорошо знают цену свободы и являются уязвимым на соблазны великодержавности. Общий язык со своими западными соседями украинцы найдут только в атмосфере взаимопонимания. Для этого необходимо переосмыслить болезненные страницы новейшей истории Восточной Европы – украинско-польскую войну 1918–1919 годов, украинско-польско-российскую войну 1920 года, кровавое противостояние на Холмщине, Волыни и Галиции 1938–1749 годов. Однако современные ученые и политики нередко манипулируют историческими фактами, приводя к созданию искаженных исторических образов. Предлагаемая работа львовского историка обнаруживает механизмы бытования негативных стереотипов об Украине и украинцев в Польше (1991–2016) и является вкладом в укрепление украинско-польского взаимопонимания.