Як зазначає Віктор Досенко, «На думку вчених, у щасті немає ані магічного, ані архаїчного. Нейровізуалізація процесів у мозку в комбінації з молекулярною біологією та генетикою достатньо прояснила поняття щастя з погляду фізіології. Науковці ретельно покопирсалися в нейронній архітектурі емоцій, і наразі ми досить конкретно уявляємо, що має відбутися в мозку, аби людина почувалася щасливою. Усе ж думки розділяються, і перша група вчених каже, що за щастя відповідає активність певного відділу мозку, а саме – зона медіальної префронтальної кори. Ця ділянка активується під час переживання людиною щасливих моментів, і розмір її більший у тих людей, які визначають себе як більш щасливі. Інша група стоїть на тому, що за щастя як нейрофізіологічний феномен відповідає не одна ділянка, а ціла група таких ділянок, взаємодія яких називається «підписом щастя». Внаслідок їх активності й виникає це чудове почуття».
Чи почуваються українці щасливими? Автор статті наводить досить невтішну статистику: «Є Всесвітня мапа щастя, яку щороку оновлюють, вона візуалізує рейтинг країн за середнім показником щастя. Я стежу за цим рейтингом протягом кількох років, і для українців у мене погані новини. Перше місце традиційно посідає Фінляндія, а ми десь у глибинці й щорічно спускаємося на кілька позицій, наразі на 132 місці. Попри те, що рівень життя та людських свобод у нас, очевидно, не гірший, ніж у Судані, Беніні чи Уганді, там люди суб’єктивно почуваються щасливішими».
|
Не обійшлося і без «рецептів щастя», але у викладі науковця вони є цілком обґрунтованими та можуть бути реалізованими в повсякденному життя пересічного громадянина: «Умовно ми можемо розділити всі потреби на біологічні та соціальні. До біологічного рівня належать два перших щаблі піраміди Маслоу – їжа, вода, кисень, сон та безпека, до соціального – більш вишукані потреби: кохання, успіх, пізнання, навколишня краса та самореалізація. В ідеалі соціальні та біологічні джерела щастя варто комбінувати, хоча недостатнє задоволення біологічних потреб можна компенсувати задоволенням соціальних потреб і навпаки. Але так буває не завжди. З віком у нас перекриваються біологічні джерела щастя. Різноманітна смачна їжа набридає. Рід продовжувати ми вже не можемо і зазвичай не хочемо. І тому, якщо людина отримувала щастя лише з біологічного джерела, вона враз губить здатність насолоджуватися життям. А далі втрата сенсу життя, депресія, самогубство. Це, до речі, трапляється з багатьма. Не допустити це можна, якщо вчасно навчити свій мозок отримувати щастя із соціальних джерел – від спілкування з людьми, допомоги людям, від розкриття своїх здібностей. Словом, треба знайти спосіб бути корисним іншим. Найшвидший спосіб відчути щастя – це поділитися чимось. Альтруїзм обумовлений еволюційно і є досить ефективним способом налагодження взаємодії із соціумом і, як наслідок, отримання емоційного задоволення. Розглянемо його на прикладі мавп. У них є така процедура, як грумінг – одні мавпочки шукають воші та блохи у шерсті інших мавпочок. Подібна взаємодопомога сприяє тому, що у мавпи більше крові та менше інфекційних захворювань, а отже, уся зграя виживає краще, якщо мавпи вичісують одна одну. Значення соціального розвитку хоч мавпи, хоч людини складно переоцінити. Цікаво, що такий розвиток допомагає уникнути навіть таких нейродегенеративних хвороб, як Паркінсона чи Альцгеймера. Вони починаються тоді, коли людина не взаємодіє із собі подібними. Не пізнає, не розвивається, не прагне до чогось. А ще є така слушна думка: люди не перестають грати, тому що старіють; вони старіють, тому що перестають грати. Це підтверджує наука. Ігри, які змушують нас думати, уповільнюють розвиток хвороби Альцгеймера. Не принципово, чи це шахи, чи комп’ютерні ігри. Обирайте гру до душі та розважайтеся. Цим ви забезпечуєте здоров’я своєї нервової системи на довгі роки».
Докладніше – за посиланням: https://www.the-village.com.ua/village/city/specials-city/285621-horizon2020-1
За інформацією інтернет-видання «The Village Україна»