|
Тетяна Бикова відзначає, що процес приєднання Криму до УСРР почався ще наприкінці 1918 року: «23 жовтня 1918-го відбувся пленум ЦК КП(б)У, на якому процес передачі партійної організації Криму до складу КП(б)У розіграли за запланованим сценарієм. Була оприлюднена заява від більшовиків Криму, в якій говорилося про «палке» бажання «працювати під керівництвом ЦК КП(б)У». Зрозуміло, що ЦК КП(б)У не міг відмовити. При цьому наголошувалося, що «Крим в організаційному відношенні створює самостійну область». Одночасно було вирішено обговорити з представниками Одеського обласного комітету КП(б)У питання щодо роботи більшовицьких організацій на території материкових повітів Таврійської губернії. Таким чином, кримська компартійна організація увійшла до складу КП(б)У на правах обласної. ЦК РКП(б), як і раніше, здійснював керівництво всіма підпільними організаціями в Україні, в тому числі кримською, але вже через ЦК КП(б)У. ЦК КП(б)У одразу надіслав до Криму власних працівників для налагодження військової та партійної роботи. Керівництво кримською партійною організацією здійснювалося через три центри - Харків, Київ і Одесу, де були організовані відділення нелегального бюро ЦК. Левова частка контактів проходила через Одеський обласний центр, до якого були віднесені Херсонська (з містами Миколаїв та Одеса) і Таврійська губернії. Агітатори, яких українська сторона почала масово надсилати до Криму, створювали там партизанські загони».
Тим не менш, ця операція не могла пройти без ускладнень за нестабільної політичної ситуації тих років: №Кремль зовсім не збирався випускати з власних рук такий ласий шматочок як Крим. На VIII з'їзді РКП(б), який відбувся у Москві у березні 1919-го, було ухвалено рішення про те, що Кримська партійна організація виводиться зі складу ЦК КП(б)У і підпорядковується ЦК РКП(б). Однак від рішення до його втілення у 1919-му році іноді минало багато часу».
Автор статті описує те, як Червона армія почала поступово займати територію півдня України, процес створення «буферної» радянської республіки на Кримському півострові, переговори між ЦК РКП(б) і партійними та радянськими працівниками України.
Як зазначає Тетяна Бикова, «Остаточно питання щодо створення в Криму республіки було вирішене в Москві. На засіданні політбюро ЦК РКП(б) 23 квітня 1919-го було ухвалено «визнати бажаним створення Кримської радянської республіки». Побоюючись проявів сепаратизму, В. Ленін надавав великого значення вибору керівництва цієї республіки. Відповідальним за формування радянських та партійних органів у Криму став Християн Раковський. Допомагати йому у формуванні влади в Криму мали член політбюро ЦК РКП(б), надзвичайний уповноважений Ради оборони РСФРР Лев Каменєв, який саме перебував в Україні, та нарком внутрішніх справ УСРР Климент Ворошилов. (…)Протягом квітня - травня 1919-го Київ наполягав на приналежності Криму УСРР. Тим більше, що формальні підстави були, адже Кримська партійна організація при завоюванні Криму була складовою КП(б)У. Відповідно, її центральна газета – «Таврический коммунист» – наприкінці квітня ще залишалася друкованим органом обласного комітету КП(б)У». В Україні не бажали змиритися з втратою Кримського півострова, тому значна частина статті присвячена процесам відновлення приналежності Криму УСРР, яке на той час так і не увінчалося успіхом: «Кримська республіка означалася і територіальною автономією в складі РСФРР, і федеративною республікою, і губернією (згідно рішення політбюро ЦК РКП(б) від 28 травня). Одночасно у постанові Всеросійського ЦВК від 1 червня 1919 р. вона, разом з Росією, Україною, Латвією, Литвою і Білорусією, була означена як повноправний член майбутнього воєнно-політичного союзу радянських республік. Втім, увесь цей різнобій аніскільки не цікавив і не хвилював московський партійний центр: ЦК РКП(б) створював Кримську республіку лише для «зовнішнього» використання. Але і то було ненадовго - незабаром більшовики залишили Крим. Повернулися вони туди вже наприкінці 1920-го».
Із повним текстом статті можна ознайомитись за посиланням: http://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/krim-rozbratu-yak-brat-lenina-pivostrovom-keruvav-15052019200000
За інформацією Інституту історії України НАН України